День Соборності України: історія та традиції свята [ Редагувати ]

Джерело: РБК-Україна
Сьогодні, 22 січня, українці відзначають важливе для кожного патріота свято - День Соборності України. Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Історія свята
У січні 1918 року була створена Українська Народна Республіка, а на територіях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, - Західно-Українська Народна Республіка. 1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і УНР підписали "Передвступний договір" (тобто попередній чи прелімінарний).
Угода констатувала непохитний намір ЗУНР "злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою". Зі свого боку, УНР проголошувала згоду "прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку".
Договір підписали: від УНР - Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський, від ЗУНР - Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький.
Передвступний договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради - керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення та юридичного оформлення цього рішення до Києва відрядили представницьку делегацію на чолі з віце-президентом УНРади Левом Бачинським.
Постанова Української Національної Ради про возз'єднання УНР та ЗУНР. 3 січня 1919 рік
18 січня відбулася спільна нарада Директорії і Ради народних міністрів УНР за участі делегації з Галичини, Буковини і Закарпаття. Йшлося про проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР та урочистості з цієї нагоди. Рада міністрів доручила написати сценарій заходів та особисто очолити всі церемонії міністру народної освіти Іванові Огієнку. Саме він запропонував влаштувати загальнонародне свято на річницю проголошення самостійності УНР.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу.
Будівлі в центральній частині міста прикрашали національні прапори, вхід до Софійського майдану оздобили тріумфальною аркою з гербами УНР і ЗУНР. Під музику на центральні вулиці стікалися тисяч киян і гостей столиці. Хор під керівництвом Кирила Стеценка в супроводі оркестра заспівав "Ще не вмерла Україна".
22 січня 1919 року. Київ, Софіївська площа. Проголошення Акту злуки
У зачитаному на зборах "Універсалі соборності", зокрема, відзначалося:
Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Урочисте проголошення об'єднання УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 року
Закінчилося свято урочистим молебнем і парадом. З особливим захопленням вітали колони Січових стрільців і полковника Євгена Коновальця.
ЗУНР змінила назву на Західна область УНР. Уряд УНР надавав фінансову допомогу Західній Україні для закупівлі продовольства, налагодження транспортної системи, військового будівництва та розвитку культури.
Натомість УГА влітку 1919 року підтримала Армію УНР в боротьбі з "білими" та "червоними" росіянами, спільними зусиллями дісталися Києва.
Зустріч Симона Петлюри (голова Директорії УНР у 1919-1920 роках) на залізничному вокзалі у Фастові після звільнення міста від більшовиків. 29 серпня 1919 рік
Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах.
Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року.
У лютому 1919 року урядові установи УНР змушені були залишити Київ, який зайняли більшовики. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину - румунські, а Закарпаття відійшло Чехословаччині.
День Соборності у незалежній Україні
22 січня 1990 року українська патріотична громадськість з нагоди 71-ї річниці проголошення злуки УНР та ЗУНР утворила "живий ланцюг" єднання від Івано-Франківська до Києва як символ єдності східних і західних земель України.
Акцію під назвою "Українська хвиля", яка простягнулася майже на 800 кілометрів, організував Народний рух. Прикладом для неї стала акція жителів країн Балтії "Балтійський шлях".
Акція "Ланцюг єднання" у Києві до 71-ї річниці возз’єднання УНР та ЗУНР, 21 січня 1990 року.
Скільки учасників вийшло на акцію вшанування подій Української революції, достеменно невідомо: різні джерела називають від 500 тисяч до трьох мільйонів людей, які взялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва через Львів до Івано-Франківська.
Учасники "живого ланцюга" 1990 року з плакатом "Харків й Донецьк споконвіку українські"
Рік потому, після історичного "живого ланцюга", у неділю, 20 січня 1991-го, на Софійській площі знову зібралося чимало киян. З нагоди Дня Соборності там відбувся молебень "За Україну" та мітинг на підтримку незалежності Литви, яку напівжива радянська влада намагалася придушити танками.
Після цього його учасники поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку. Колона людей тоді розтягнулась Володимирською вулицею від Софійської площі до Будинку вчителя.
Акція стала провісником майбутнього падіння СРСР і постання незалежності України, яку було проголошено у 1991 році.
Офіційний статус День Соборності України отримав лише у 1999 році Указом тодішнього президента Леонід Кучма "Про День соборності України" від 21 січня 1999 року №42.
Але українці ніколи не забували про цей день і щороку створювали живий безперервний ланцюг від Києва до Львова.
Така традиція стала головною традицією Дня Соборності України. З року в рік 22 січня українці беруться за руки, створюючи безперервні живі ланцюги, які з'єднують Схід та Захід.
У Києві також сформувалися свої традиції святкування. На мосту Потона щороку проводять масову акцію: два береги Дніпра з'єднує живий ланцюг, а учасники розгортають довжелезний державний прапор.
Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників. Того року "живий ланцюг" утворили у понад 20 містах України. Так, у Львові близько п'яти тисяч осіб утворили "живий ланцюг" від пам'ятника Тарасу Шевченку до пам'ятника Степану Бандері.
Українці розгорнули прапор на мосту Патона, 2015 рік