Бійців ДШВ немає у російських списках на обмін: чому кремль їх не віддає [ Редагувати ]

Солдати рф, які перебувають в українському полоні, зможуть телефонувати додому. Але за умови узгодження такого дзвінка з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Про це днями повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Натомість український омбудсмен Дмитро Лубінець упевнений: право телефонувати додому мають надати російським бранцям, якщо таке саме право одержать і наші військовополонені у рф.

Можливість зв'язку з рідними - одне з положень Женевської конвенції, яку москва здебільшого ігнорує. Змусити росію дотримуватися норм конвенції закликають світ родини полонених українських десантників. Кажуть, саме бійці ДШВ майже не фігурують у російських обмінних списках. Чому кремль їх не віддає - дізнавався Євген Бригар.

Ми рахуємо кожен місяць, кожен день. Ми живемо як у пеклі, поки ми не знаємо, де наші діти й що з ними.

Страх, біль, розпач... Емоції, які проживає Лариса Гаврилова вже 28 місяців день у день. Вона - мама армійця однієї з десантно-штурмових бригад. Він зник безвісти під час свого першого бойового завдання 5 вересня 22 року.

Лариса Гаврилова, мати військовополоненого:

Зверталася в робочу групу ООН, до МКЧХ і ніхто не давав мені відповіді. В червні 2024 року я знайшла на телеграм-ресурсах фото і відео, які транслювалися по російському телебаченню, де наші полонені українські знаходились в полоні, і серед них я знайшла свого сина. Моїй радості не було меж. Це перша звісточка, перше, що я побачила, що мій син живий.

Сьогодні Лариса спрямовує усі свої сили, аби її сину офіційно надали статус військовополоненого. І якомога швидше повернули додому. Жінка не втрачає оптимізму і вірить у найкраще. Але статистика звільнення бійців ДШВ із полону, на жаль, зовсім не радісна.

Лариса Гаврилова, мати військовополоненого:

Як правило, підтверджених полонених дуже мало. З нашої бригади було тільки 24 звільнених за період цих всіх повернень наших хлопців. Мій син також причетний до ДШВ і я дуже прошу всіх звернути увагу, хто причетний до обмінів, щоб звернули увагу на те, що наші хлопці потребують уваги, щоб більше наших хлопців звільнювалося.

Мирні акції - невіддільна частина боротьби за повернення полонених українців. Лариса не пропускає жодної з них. Таким чином і вона, і тисячі інших родин закликають увесь світ об'єднати зусилля. І знайти дієві методи для визволення бранців. А надто - бійців ДШВ. За підрахунками громадських організацій, за два з половиною роки обмінів додому зуміли повернути лише 154 захисники з десантно-штурмових бригад.

Тетяна Кравець, дружина військовополоненого:

Ми бачимо, що відбувається обмін за обміном, але десантників немає. Десантники завжди йдуть перші, але, на жаль, останні в обміні. Десантників потрібно повертати. Якщо немає можливостей своїми силами домовитися з країною-агресором, щоб також вони залучали міжнародних партнерів, треті країни в допомозі повертати саме захисників ДШВ. На жаль, ситуація дуже критична.

У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими заклики родин бійців ДШВ чують. І відповідають: роблять усе можливе, аби кожен із бранців рф переступив поріг рідного дому. Утім, враховуючи із яким ворогом Україна бореться, визволення наших захисників - надважке завдання.

Олександр Щербань, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:

Всі люди, хто у нас в полоні, хто знаходиться в розшуку, як зниклий безвісти - безумовно, всі на обліку. Є певні нюанси роботи, але головна наша задача, коли ми починаємо роботу, це облік людей. Після цього можна вже сподіватися на результати.

Причина, чому росіяни неохоче додають у списки обмінів українських десантників, передовсім у тому, що ДШВ - еліта Сил оборони країни. Тож є кілька аспектів, через які москва зацікавлена якомога довше тримати їх у себе.

Іван Ступак, військовий експерт:

Один з варіантів. Вони банально чекають, кого ми візьмемо в полон з таких великих, топових, яких потім вони, росіяни, скажуть: ага, окей, ось цього нам потрібно, тому забирайте свого цього десантника, а нам давайте цього. На строковиків? Та ні, не потрібно. Наприклад, не знаю, там, кадирівців? Можливо, потрібно, можливо, ні, не знаю. Тобто тут питання, знаєте, ваги, рівнозначної ваги.

Якнайдовше не відпускати бійців ДШВ з полону - це один з методів і психологічного впливу росії. Вони знають, що для українців життя кожного воїна безцінне. А тому навмисне приховують реальну кількість десантників у таборах і в'язницях. І навіть не підтверджують їх наявність у себе.

Тарас Загородній, політолог:

Для них вони є небезпечними символами, а росіяни розуміються на символах. Вони розуміють, що ті люди, які є елітою, ті люди, які є на передньому краї - люди, які можуть повести за собою інших людей. І вони чудово розуміють: якщо ти вибиваєш найсильніших, вибиваєш лідерів - це сильно послаблює інші колективи людей. Тому вони намагаються таким чином тримати "азовців", десантників.

Попри всі труднощі, які виникають на шляху звільнення українських військовополонених, у Координаційному штабі зараз напрацьовують механізми, щоб кількість визволених захисників цього року суттєво збільшилась.

Богдан Охріменко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:

Щодо обміну "всіх на всіх" - Координаційний штаб не полишає ідеї, продовжує комунікації з тією стороною. Вона передбачає повернення усіх полонених, які є у нас, і повернення усіх наших громадян, які є в російській федерації без якогось співвідношення. Ми не припиняємо цю роботу.

Одним з найголовніших напрямків роботи і Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, і українських дипломатів - є пошук держави, яка сприятиме їхньому звільненню.

Богдан Чумак, радник Департаменту міжнародного права МЗС України:

росія тоді буде стояти перед вибором: або вона порушує домовленість із цією країною і створює собі додаткові дипломатичні проблеми, або вона тяжко, важко, але починає виконувати ті зобов'язання, які будуть передбачатися саме в рамках домовленості з цією нейтральною країною.

Домагатися звільнення українських військовополонених продовжуватимуть і родини десантників. Кажуть: боротимуться за повернення своїх героїв до кінця.