У Львові відкрили виставку "Бахмут - обличчя геноциду 1942/2022" [ Редагувати ]
Спільне у злочинах росії та нацистів. У Львові відкрили виставку "Бахмут - обличчя геноциду". У Другу світову місто пережило німецьку окупацію і масові страти єврейського населення. А під час нинішньої війни його знищили росіяни, масово вбиваючи при цьому українців. Про найкривавіші сторінки історії Бахмута в репортажі Романа Гавриліва.
На всіх поверхах львівської Порохової вежі згадки про колись 70-тисячний Бахмут. Про кожен стенд розповідає Ігор Корнацький. Він нині очолює Бахмутський краєзнавчий музей і знає все про місто-фортецю.
Ігор Корнацький, виконувач обов’язків директора Бахмутського краєзнавчого музею:
Одне з небагатьох міст, яке формувалося на Донеччині саме за міською структурою, а не як конгломерат робітничих селищ, заводських, шахтних. Є у Бахмуті визначений історичний центр, де було чимало будівель кінця 19-го – початку 20 століття.
Більшість цих пам’яток тепер зруйновані. Місто росіяни намагались окупувати з літа 2022. Українські війська тримали оборону майже рік. Через російські бомбардування 80% будівель Бахмута знищені. Краєзнавчий музей також.
Ігор Корнацький, виконувач обов’язків директора Бахмутського краєзнавчого музею:
Ми насамперед намагалися врятувати документальні свідчення, світлини, де історія міста зображена в такому сконцентрованому вигляді.
Серед них – і документи часів Другої світової війни. У 1941-му місто окупували нацисти. Тоді загинуло 14 000 цивільних, більшість з яких були українцями. З трьома тисячами бахмутських євреїв у січні 1942 Третій Рейх розправився особливо жорстоко.
Роза Тапанова, директорка Національного історико-культурного заповідника "Бабин Яр":
Ці люди були декілька днів у підвалах, які до цього використовували НКВС, і чекали на свою смерть. Вони були вбиті біля алебастрових шахт Бахмута. Потім їх там залишили й замурували стіну.
Провести аналогію між методами російських і нацистських загарбників узялись українські військові фотографи й художники. Проєкт "Бахмут – обличчя геноциду" після Києва та литовського Каунаса представили у Львові.
Марія Мізіна, головна кураторка виставки:
Це історія про два геноциди, які трапились з однією і тією ж громадою, з тими ж людьми. Двічі. Це історія про те, що зло повертається. Якщо про нього не пам’ятати, якщо з ним іти на компроміси, то воно завжди повернеться.
Художник із Києва Михайло Алексеєнко у представлених інсталяціях наголошував на значенні пам’яті. "Пролиті сльози" - у невелике коло без упину падає крапля. Це символ горя за кожним полеглим від рук окупантів.
Михайло Алексеєнко, художник:
Ми ідентифікуємо себе, підходимо і бачимо своє відображення. І це якраз показує, що ми живі. Це про те, що пам’ять про загиблих можуть нести тільки живі.
А це відеоінсталяції художника. Гіпсову голову бере чиясь рука і починає шліфувати. Згодом від зліпка залишається пил. Саме таку назву має і робота.
Михайло Алексеєнко, художник:
Це такий класичний принцип роботи тоталітарних режимів, тобто спочатку пригнічується особистість, права, далі стирається візуальний облік. Але залишається пам’ять, вона все одно якось передається.
Побачити світлини Бахмута у Другу світову і зараз можна до 30 квітня.
