Війна на Донбасі: бойовики обстріляли селища Врубівка та Троїцьке [ Редагувати ]

Вночі та вранці бойовики обстріляли селища Врубівка та Троїцьке Попаснянського району. Пошкоджено будинки місцевих мешканців. Значну частина селищ - було знеструмлено. Потерпає від ворожих обстрілів і Мар'їнка. Докладніше - дивіться в матеріалі Ігора Левенка. 

"Сорок шестой, сорок восьмой, скорая помощь пострадали многие".

Після нічного жахіття пані Лілія мусила вживати заспокійливе. Близько опівночі біля її оселі прогримів потужний вибух. Розірвалася ворожа міна. Осколки посікли паркан, побили машину та вікна в будинку. Обстріл Мар"їнки тривав майже всю ніч.

"Ну был сильний, вообще шли действия боевые)".

Фактично це - середмістя Мар"їнки. Від вибуху постраждав і тутешній пункт швидкої допомоги. Вибиті шибки, пошкоджений кабель телефонного зв'язку. Й стрілянина не вщухає.

Аби дістатися до наших "нульових" позицій, подекуди слід рухатися перебіжками. На передовій - триває війна снайперів.

"Посадка сто пятдесят-двісті метрів і за нами звичайно спостерігають і відкривають вогонь".

Військові застерігають, на позиціях слід бути дуже обережними. Навіть у бліндаж, - крізь вузенькі шпарини, - залітають ворожі кулі. Напередодні одна з них влучила солдатові в каску й прошила її наскрізь.

"Ось зайшла і ось завернуло її".

"Снайпер поцілив мені в голову, ну повезло, якраз повертав голову постріл, я відчув тільки удар. Опинився на землі, потрогав себе за голову, нічого - все ціле, доповів", - говорить  Денис, військовослужбовець збройних сил України.

Не просто пощастило - від кулі на голові у хлопця лише подряпина. Побратими жартують - народився не в сорочці, а у цілій кофтині. Восьмого квітня Денисові виповнилося двадцять чотири.

"А так би вже б їхав би додому".

"І не поняв що случилось, а потім кріпко почало сушити, водички, водички...", - розповідає  Денис, військовослужбовець збройних сил України.

Та зараз до цієї події боєць ставиться з гумором. Каже - на війні й не такі дивовижі трапляються. Аж раптом на позиції наш оператор Вадим Ревун зустрічає військовика, з яким познайомився у Косово. Під час роботи із українськими миротворцями.

"Привет, Бреза, так Брезовица, Драйковци, це був 2006 рік майже дванадцять років тому. Лютий місяць".