Широкине залишається однією з найгарячіших точок фронту [ Редагувати ]

Однією з найгарячіших точок залишається Широкине. Бойовики з мінометів обстрілють позиції наших військових. Стріляють з сусідньої окупованої Саханки. Найбільшу активність проявлять вночі та зранку. Звідти наступний репортаж нашого військового кореспондента Ігоря Левенка. 

Широкине. До війни тут був популярний курорт. Нині - жодної вцілілої людської оселі. Тут немає мирних мешканців. Понад три роки за цей населений пункт точаться запеклі бої. Оборону на цій ділянці фронту тримають українські морпіхи. Хлопці кажуть - окупанти вдень трохи приникли. А от вночі й під ранок ворог турбував.

 "Работал миномет ихний с той стороны, с Саханки восемьдесят второй, прилетело около десяти двенадцати штук мин. Бъют они не очень точно, я так думаю, остались одни фанатики, - рассказывает Сергій, морський піхотинець.

Бійці розповідають, - зазвичай бойовики рясно поливають вогнем українські позиції. Б'ють із мінометів, гранатометів, зеніток, ба навіть танків. Стріляють з сусідньої окупованої Саханки. Зафіксувати нахабне порушення мінських угод морпіхи просять спостерігачів ОБСЭ.

"Обично вони приїжджають коли все заканчується. Ну обстріляли й тоді вони приїжджають і кажуть шо в нас все нормально. Вони получається цього не бачать", - пояснює Іван, морський піхотинець.

На ворожий вогонь наші морпіхи відповідають. У межах дозволеного. І щодня окопуються. Що глибше - то краще. Хлопці жартують - ніщо так не рятує життя, як лопата.

"Обично вісімдесят другими мінами посипають, іноді сто двадцятими, а ось недавно і "градами" насипали", – говорить Іван, морський піхотинець.

Та морпіхи не нарікають. Кажуть: на війні, як на війні. А от у супротивника становище набагато гірше. Їм тут - непереливки.

"Сейчас они там просто стоят потому что им не куда идти. Вперед пойдут их здесь ждем мы. Назад - там никто не ждет. А как то показывать что здесь война им надо. Молчать им никто не даст. Им деньги за это платят", - говорить Сергій, морський піхотинець.

"Але ці люди повинні знать, що вони не приїхали сюди на курорт зароблять гроші зі своїх мишебратських міст. Не знаю я звідки вони сюди понаїжджали. Це наша земля, тож бояться вони чи не бояться, а голову тут зложать. Все". - говорить В'ячеслав, морський піхотинець.