В Україні переглянуть закон про тренування мисливських собак [ Редагувати ]

Заборонити так звані притравочні мисливські станції вимагають зооактивісти. Це місця, де для вишколу мисливських собак використовують диких та свійських тварин.

Відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді. Мисливці, своєю чергою, проти такої заборони. Стверджують, - без тренованих собак полювання неможливе.

Деталі - у сюжеті Магди Кривовяз.

Із так званої "притравочної" станції у Павлограді ведмедицю Машу врятували ще 5 років тому. З перебитими лапами та відкритими ранами тоді вона потрапила у притулок.

"Вона була у жахливому стані. Ми бачили рани на спині це сліди притравки собак, вона була знесилена. Зараз вона ще проходить реабілітацію", - розповідає Ігор Николин, директор ведмежого притулку "Домажир".

І це - не єдина така історія в Україні. Ось це цуценя єнотовидного собаки знайшли влітку без харчів та води у задушливому сараї.

"Попал к нам с явными признаками подготовки к притравочным занятиям. Он имел подточенные зубы, были следы проволоки на шее, были вырваны когти", - розповідає Марія Микитюк, власниця реабілітаційного центру.

Так готують тварин, аби під час тренування вони не травмували собаку - кажуть зооактивісти.

"У них часто виривають кігті аби вони не травмували мисливських собак, які є досить дорогими. На них спускають мисливських собак, які їх наздоганяють, роздирають - після того тварин підліковують і через певний час ця процедура повторюється знову", - розповідає Олександр Тодорчук, активіст.

На таких станціях існує кілька методів дресирування мисливських собак. Один із них - так звана "контактна притравка".

"Є певні зони контролю так звані де ставляться перепони для руху дикої тварини аби був контакт - або часто знерухомлена тварина, або тварина знаходиться в руках у мисливця і на яку, фактично, натравлюється собака", - говорить Ірина Мурга, керівник служби захисту та лікування тварин в Ірпені.

Існує і безконтактний метод - коли тварину і собаку відділяє перепона.

Заборонити такі станції зооактивісти намагаються вже давно. Однак поки що далі зареєстрованих законопроектів - справа не рухається. Мисливці ж - проти повної заборони, проте кажуть - на компроміс йти готові. І визнають - законодавче регулювання діяльності цих станцій недосконале. І навіть їх кількість нікому не відома.

"Мова може йти про те, як утримуються дикі тварини: це має бути ліцензування, правила притравки, таким чином або зберегти від травмування собаку і від травмування тварин. Такий компроміс можна знайти", - стверджує Анатолій Голубченко, президент федерації мисливського собаківництва України.

"Ми спільно працюємо у цьому напрямку. Я думаю, що ми, як фахівці, підготуємо законопроект, який захистить і громадську думку і зоозахисників і екологів. Але радикальних рішень щодо цього ми будемо намагатися не допустити", - зазначив Віктор Червоний, перший віце-президент української асоціації мисливства та мисливських угідь України.

Мисливці стверджують - наразі тварин на цих станціях не травмують. І все частіше такі бази переходять на безконтактні методи тренування. Однак, наголошують активісти, після будь-якого нацьковування - психологічно реабілітувати тварину уже неможливо.