У Києві вшанували пам'ять жертв Куренівської трагедії 1961 року [ Редагувати ]

Катастрофа, про яку досі відомо не все. У Києві цими днями вшановують пам'ять жертв Куренівської трагедії. Ця техногенна аварія сталася 13 березня 1961 року. Тоді через прорив дамби Куренівський мікрорайон столиці накрило гігантською масою піщано-глиняної пульпи. Трагедія призвела до численних смертей.

Селева рідина висотою з п'ятиповерховий будинок вранці того дня накрила Куренівський район столиці. Піщаний ґрунт змішаний з водою прорвав дамбу в одному з відгалужень Бабиного Яру.

Потік багнюки одним із перших накрив Куренівське трамвайне депо. Тут біля входу в дев'яностих встановили пам'ятний знак. На території звели каплицю. Трагедія забрала життя п'ятдесяти працівників. Більшість з них уразив електричний струм, його не встигли вчасно вимкнути.

Рідину, непотрібну для цеглової промисловості, яка процвітала в ті роки в Києві, зливали в урочище десять років. Пульпа знищила спокійний побут киян за сорок хвилин.

Лежали вагони трамваїв перегорнуті, побиті вікна...

Сергій Комісаренко був серед тих, хто опинився на місці трагедії за кілька годин. Його, як і інших студентів медінституту спочатку відправили на допомогу постраждалим.

Сергій Комісаренко, очевидець трагедії, академік:

Що це за аварія, - нічого не було зрозуміло. Нас посадили в автобус - студентів і відправили. І ми приїхали до Куренівки. Напевне тих, хто загинув відразу й хто був очевидцем - їх відразу евакуювали, поранених евакуювали, а ті, хто були от під цим шаром грязюки, - як не дивно, вона була дуже така тверда, навіть можна було ходити по ній.

Серед очевидців трагедії був і Володимир Пінчук. В той час він працював неподалік Бабиного Яру.

Володимир Пінчук, очевидець трагедії:

Сбежали мы вниз сели в машину и выехали на Подольский спуск - там возле этих Смородинских резервуаров мы и увидели всю эту картину: все это озеро грязи залитое.

Вода почала протікати з дамби ще за кілька днів до трагедії. Втім усі повідомлення влада проігнорувала. Сама дамба, яка за проєктом мала бути бетонною - була споруджена просто з землі. Труби водовідведення були в рази вужчими, ніж потрібно.

Михайло Кальницький, дослідник історії Києва:

Насамперед влада хотіла кудись подіти оці так звані "вскришні породи" - зайвий ґрунт, який утворювався при розробці глиняних копалень і найближчим місцем до так званих Сирецьких Петрівських заводів виявився як природний котлован Бабин Яр. Ще до війни в районі Бабиного Яру збиралися створити паркову зону, це було в генплані 1936 року.

Не зупинило тодішню владу столиці й те, що у Бабиному Яру під час війни вбили понад 100 тисяч людей. Винуватців трагедії засудили на п'ять років. Дані щодо кількості загиблих різняться. Офіційно їх 145. За словами очевидців, близько трьохсот. А деякі історики називають цифру близько п'яти сотень людей.

Сьогодні у столиці вшанували пам'ять жертв Куренівської трагедії. У Бабиному Яру відкрили інсталяцію "Погляд у минуле". Згодом тут буде пам'ятник.