Жителі прикарпатського села звинувачують місцеву владу через нещасний випадок на мості [ Редагувати ]

На Прикарпатті, десятирічний хлопчик зірвався із мосту у гірську річку. Дитина - у важкому стані, в нього перелом черепа і обох рук.

А батьки хлопчика та односельці в трагедії винуватять місцеву владу. Чому? Розкаже Жанна Дутчак.

Десятирічного Іванка в дитячу обласну лікарню привезли у вкрай тяжкому стані. Розтрощений череп та зламані обидві кістки передпліччя. За його життя боролися одночасно дві бригади хірургів.

Тарас Мельник, генеральний директор Івано-Франківської дитячої клінічної лікарні:

Перелом дуже серйозний, травма дуже серйозна. Тут напевно є якісь щасливий збіг обставин, тому що ми бачили місце падіння - там одні каміння. Вдавлений перелом несе загрозу для життя безпосередньо. Із можливими віддаленими наслідками. Про це говорити рано, операція довготривала, але успішна.

Іванко опритомнів, але що саме з ним сталося - не пам'ятає. Від дитини ані на крок не відходить мама.

Будеш з мамою говорити. Мама прийшла… - Добре.

Жінка розповідає: закривавленого сина біля річки знайшли односельці. Того дня він поїхав велосипедом до друзів на інший берег. Їхав через міст і зірвався просто в гірську річку. На щастя, зміг самотужки вибратися із води.

Оксана Новицька, мама хлопчика:

Просто міст у нас поганий, поруччя немає. Такі великі ці.. він їхав цим велосипедом і там колесо скрутило і він полетів туди вниз у воду, до каміння. Ми прийшли - він там лежав чисто в крові.

Жанна Дутчак, кореспондентка:

Ось цей зловісний міст, з якого і впав Іванко. Дерев'яна переправа в жахливому стані. Без поручнів і вся в дірках. Та для людей, які живуть на тому березі, а це майже шістдесят родин, це єдиний шлях дістатися в село.

Селяни розповідають, міст - вже давно в такому стані. Дерев'яну конструкцію звели ще в сімдесятих роках, щоб з'єднати село Пороги із присілками. Два роки тому частково поміняли протрухлий настил. На більше - не вистачило деревини.

Михайло, житель села Пороги:

Ми все своїми силами кладемо, робимо. Люди кожний рік ходять, латають діри.

Без цієї переправи, кажуть селяни, ніяк. Адже на тому березі - магазин, церква, аптека та школа.

Наталія, жителька села Пороги:

У нас один вихід хіба на ріку йти. У нас нема переходу. Хіба аж навкруги.

Тарас, водій:

Можна і в ріку злетіти із цього моста. - А може в обїзд? - Який обїзд? То дуже далеко, і дорога пуста.

А з цього боку - багато молодих сімей. Після нещодавнього інциденту бояться тепер пускати дітей до школи.

Оксана Станішевська, жителька села Пороги:

Ми хочемо аби якимось шляхом дійшло до нашої влади, до наших головів районних, обласних. Хоть чимось. Вони нас дурять тою дошкою на рік на два. І знову те саме буде.

У селищній раді зазначають: вони б раді допомогти, але не мають права. Цей міст селяни збудували самовільно, і він не перебуває на балансі жодної установи. Тож селищна рада не має законних підстав надавати кошти на його ремонт.

Юрій Іванишин, заступник голови Солотвинської громади:

Будемо шукати механізм як залучити кошти, якщо це можливо з резервного фонду. Як залучити спонсорську допомогу, щоб провести ремонт моста.

Дерев'яний міст у селі Пороги посадовці планують узяти на баланс селищної ради. Процедура тривала і потребуватиме щонайменше року. Та навіть, якщо міст офіційно і стане їхньою власністю - гроші на капремонт чи нове будівництво громада навряд чи знайде. Тож радять селянам шукати благодійників, які б допомогли із деревиною. І самим братися за ремонт.