Без даху, вікон та дверей: мешканці села Ганнівка виживають під постійними обстрілами [ Редагувати ]

Нікопольський та Криворізький райони Дніпропетровщини вночі тероризували росіяни. Гатили з "Градів" та "Ураганів". Під звуки залпів та під постійними обстрілами живуть тисячі людей. З різних причин вони не хочуть або не можуть полишити домівки, які будували все життя. Проте кожен день для селян може стати останнім, адже до лінії фронту - кілька кілометрів. У Ганнівці побувала Олена Мендалюк.

Микола - житель села Ганнівка:

Криші немає, вікон немає, ви ж бачите, не на конюшні, не осьо. Все ж вони повилітало.

Ось так - без даху, вікон, а подекуди і дверей виживають мешканці села Ганнівка.

Олена Мендалюк – кореспондентка:

Роботу артилерії у селі Ганнівка чути щохвилини. Тут дуже гучно, повірте мені. Від місця, на якому я зараз знаходжусь, до лінії фронту якихось 3 кілометри. Далі вже Херсонська область. І наші захисники тримають оборону.

Саме через віру в українських військових місцеві і не виїжджають із власних будинків. За майже 6 місяців війни вони вже звикли буквально жити у підвалах. А чергові руйнування, які завдають російські снаряди, лагодять не чекаючи перемоги.

У дворі пані Наталії працюють будівельники. У двір жінки поцілила російська артилерія. Один зі снарядів впав просто на поріг.

Наталія Слюзко, староста:

Тут от на даному місці, де ви зараз стоїте, тут було розбите дужче. Йдуть ремонтні роботи, а так криші на тій хатині не було. Тут зруйновано було все. Міряли пробоїну, то вона була близько 20 сантиметрів. Знаєте страшно, усі в шоці. І діти тут були, і внуки тут були.

Російська армія зруйнувала у цьому прифронтовому населеному пункті майже 60 відсотків дворів.

Олександр Кокул, говова Широківської територіїальної громади:

Що таке прильот? Снаряд розривається або розривається ракета. Від неї летять осколки. Осколки летять. Пошкодження будинків, що це. Вікна всі розбиті. Криші шиферні. Всі вони в осколках, в дирках. Помогаємо людям чим можемо.

Якщо ще до початку повномасштабного вторгнення у селі жило приблизно двісті жителів, то сьогодні їх не більше тридцяти.

Євген Ситниченко - начальник Криворізької районної військової адміністрації:

Тут, як ви бачите, ситуація спокійна, але шумно. Відчуваємо ми деякі незвичні шуми. Наші війська працюють і не підпускають ворога до нашої території, ворог не наблизився не на метр до Криворізького району. І прикордонні території контролюються ЗСУ.

Звуки вибухів чутно і за 10 кілометрів від кордону із Херсонською областю, там тривають бойові дії. Але російські снаряди долітають і сюди.

Микола Неомчук - місцевий житель:

Прийшли, а воно вже все. Стіни розрушені, хата горить повністю. Начали вони виносити холодильник. Свої вєщі витянули.

Російська армія позбавила будинку родину пана Миколи. Дружина та 4 дітей перебралися до іншої хати, але з рідного села їхати не збираються.

Світлана - місцева жителька:

А куда їхати. Куда поїдеш. Ми тут народилися. Як можна поїхати отсюда, як я тут народилася, христилися. Батьки мої всю жизнь тут.

У прикордонних селах окупанти не лише будинки мирних жителів рівняють із землею, а й прицільно гатять по аграріях.

Владислав Баранов - працівник агропідприємства:

Скоївся дуже великий обстріл, забороненими касетними снарядами. Цю молоду людину, Говдія Олега маленьким уламком, він потрапив у спину і поцілив у саме серце. Ще трьох хлопців поранено, один тяжкий. Він зараз у лікарні.

В агропідприємстві після обстрілу пошкоджено будівлі, паркан та камази. На решето перетворився і склад із зерном, яке підприємці сподіваються якнайшвидше продати. Інакше зберігати його - немає можливості. До того ж, фермери вже готуються до посівної озимих культур. Аби країна була з хлібом.