Діти з Маріуполя покращують психоемоційний стан у Львові [ Редагувати ]

Понад півтисячі дітей із Маріуполя зараз мешкає у Львові. І це лише ті, якими опікується благодійна організація "Я - Маріуполь". Ці діти пережили жахіття війни, і це не могло не позначитися на їхньому психоемоційному стані. Але потроху дитячі душі відігріваються.

Оксана знімає на телефон, як її п'ятирічній Іванко розважається в дитячому центрі. Жінка чує радісний сміх сина і, немов сама оживає.

Адже обом перепало і страху, і відчаю. Вагітна Оксана разом з Іванком понад місяць жила у підвалі будинку в Маріуполі.

Оксана, переселенка:

Вода, їда буквально по кусочку, трошки їли. Бо магазини не працюють, аптеки не працюють. Будинки кожен день прокидаєшся десь дивишся на віконце маленьке, ті будинки - один горить, другий горить, третій горить. Тобто психологічно - це дуже важко.

Хлопчик дуже лякався вибухів та темноти. Рятувало те, що у підвалі були інші діти.

Оксана, переселенка:

З нами в підвалі був такий самий хлопчик, як він і він з тим хлопчиком бавився в якісь там іграшки мали. Старалася якось відволікти.

Юля у дитячому центрі із сином, йому сім, та трирічною донькою. Усі запам'ятали Маріуполь затишним та доглянутим, адже встигли виїхати з міста 24 лютого.

Юлія, переселенка:

Це, мабуть, був самий страшний ранок в моєму житті, коли о 4:00 пролунали ці страшні вибухи, і отаке зараз воно все вікно. І тут поруч сплять діти - це було дуже страшно. І ми не довго думаючи за дві години зібрали самі необхідні речі, і це невелика сумка просто. Ми не розуміли наскільки ми їдемо.

Поки Юля вивозила дітей, її чоловік-прикордонник захищав місто. Понад 40 днів він перебував на "Азовсталі", а зараз у полоні.

Юлія, переселенка:

Немає чоловіка, немає його підтримки. Але він буде, обов'язково повернеться, ми в це віримо, чекаємо.

Хоч мама і оберігає малюків, війна дається взнаки.

Оксана, переселенка:

Малий грає в ігри, в нього ніколи не було таких ігор, що ми граємо війну. Він розставить іграшки що це вони, і він в них стріляє пробками і потім кричить ми перемогли, ура.

Диво, але спокій діти Юлі знаходять біля військової техніки.

Юлія, переселенка:

Вони розуміють, що наш тато військовий, наш тато захисник, І тому коли ми бачимо військову техніку, для нас це навпаки оберіг так все наші, поруч наші з нами.

Щоб діти швидше оговтувалися від наслідків стресу - у Львові їм влаштовують свята. Розважаючись, малеча перемикається.

Оксана Михайлишин, вихователька центру "Я - Маріуполь":

На жаль психологічний стан в багатьох дітей дуже важкий, подавлений. Але в нас навіть в нашому центрі є прекрасний психолог, яка працює з дітками. Дітки по трошки адаптуються.

А ми тую червону калину підіймемо!

А ми нашу славно Україну гей гей розвеселимо.