У Бахмуті досі залишається щонайменше 10 тисяч жителів: як живе прифронтове місто [ Редагувати ]
Поранені та загиблі в місті є майже щодня.
Російські окупанти і далі намагаються наступати на Бахмут і Авдіївку, повідомляють у Генштабі. Там тривають запеклі бої. Бахмут майже цілодобово під ворожим вогнем. Щодня там фіксують до сотні обстрілів.
Рашисти гатять з танків, мінометів, ствольної і реактивної артилерії. Цілять по інфраструктурі та будинках мирних жителів. Лише у вересні в наслідок російських обстрілів загинуло більше сімдесяти містян. У Бахмуті немає світла, газу, води і звʼязку. Та попри це там залишається щонайменше десять тисяч жителів. Як виживає прифронтове місто? Дивіться у сюжеті.
Ось перед нами Бахмут, дальше Вуглегірська ТЕС, і це вже вправо - Нью-Йорк, Торецьк, Констянтинівка.
Це одна із найгарячіших точок на сході України. Звідси до позицій росіян - рукою подати, розповідає військовий з позивним "Дімон".
Ми тут стоїмо чотири із половиною кілометри до позицій російських. Скільки на день прильотів? - Та сотні, їх не можна порахувати, безперестанку.
Окупанти гатять по Бахмуту з танків, артилерії, мінометів. На околицях не лишилось жодного вцілілого будинку. Але в центрі дещо вистояло. Тож прямуємо туди. Перше, що привертає увагу - на дорозі практично немає транспорту, водії, які все ж наважилися сісти за кермо, не їздять містом, а пролітають.
Найбільш гаряче - із четвертої до девʼятої ранку та з пʼятої вечора до півночі. Зараз на годиннику полудень. Але в місті - вже "припікає". Вибух за вибухом.
За кілька хвилин бачимо - рашисти поцілили в приватний будинок. А ось і ще одне влучання.
Місто нагадує одну велику руїну - куди не кинь оком, розбомблені будівлі, дороги встелені вирвами від снарядів.
Жанна Дутчак – кореспондентка:
Центр Бахмута (чути вибух) і бахкає тут ось так постійно. Та попри це, в місті і досі залишається багато людей.
До звуків вибухів, кажуть місцеві, вже звикли. І навіть навчилися розрізняти. Щоправда, напередодні росіяни застосовули зброю, якої містяни ще не чули.
Людмила, жителька Бахмута:
Отак вот дугой и конкретно по центру, летит и светится как феерверк. Мы не знаем что это было.
Рашисти поцілили в будинок пані Валентини. Знесло дах та повилітали вікна.
Валентина, жителька Бахмута:
Вот видите, попадание было в парапет дома. И вот это мои окна, а это Толины окна. Это ужас. Это было в 23.25 год 29 вересня, я лежала с той стороны, и вдруг взрыв и на меня сыплятся стекла.
Живе пенсіонерка без світла, газу, води та звʼязку. Їжу разом із сусідами готують у дворі на багатті.
Втім, евакуйовуватися з Бахмуту старенька не планує. Каже: в неї тут поховані чоловік та донька. Не може залишити і сусіда Анатолія. Він має інвалідність, і теж самотній.
Валентина, жителька Бахмута:
Понимаете, я не могу. У меня есть куда, у меня подруга хорошая во Львове, вона меня все время зовет. Но я не могу бросить Толю.
Як зимуватимуть - пенсіонерка поки не думала. До морозів планують позабивати дошками всі вікна. Хоча від холоду це навряд чи врятує. Тому найбільша мрія - це буржуйка.
Валентина, жителька Бахмута:
Я пенсионерка, в доме остались еще мужчина, он инвалид с палочкой, мы оба получаем пенсии и купить мы не можем. Но я настроена оптимистически, я жду нашей победы так чесно скажу.
Поки ми записуємо інтерв'ю, військовий "Дімон" - кудись зникає. А за кілька хвилин повертається... З подарунком - буржуйка від волонтерів. Каже, стареньким потрібніша.
З ліками та продуктами в Бахмуті, кажуть місцеві, проблем немає. Аптеки і магазини працюють.
Валентина, жителька Бахмута:
Они то то завезли, то другое. И м'ясо, и колбасы, и курятина… и химия. Это героизм я считаю. У нас вот в другом магазине продавщице оторвало ногу, попала ракета.
Поранені та загиблі в місті є майже щодня. Лише за вересень в Бахмуті від російських обстрілів загинули більше сімдесяти людей.
Попри всі жахіття, яке доводиться щодня переживати мешканцям Бахмуту, вони повні оптимізму і віри - у перемогу і силу наших захисників.
Если и говорим на русском языке, но мы все равно за нашу Украину. И я знаю, что мы победим и выгоним эту сволоту.
