Волонтерська група з Одеси ексгумує та ідентифікує тіла полеглих воїнів [ Редагувати ]

Сотні полеглих бійців вдалося повернути. І їхні родини змогли поховати своїх загиблих на Батьківщині. І це завдяки одеській волонтерській групі, що спеціалізується на ексгумації та ідентифікації тіл полеглих вояків. Пошуковці працюють на прифронтових та деокупованих територіях. Знаходять не тільки українських бійців, а й тіла загарбників.

І це важливо, адже дає шанс обміняти росіян на полеглих українців, чиї тіла залишилися на нині окупованій землі.

Це Херсонщина. Волонтери, які раніше займалися пошуком та перепохованням воїнів Другої світової, тепер допомагають військовим повернути додому тіла жертв російського вторгнення. Зазвичай, з місця загибелі, бійців забирають підрозділи, в яких вони служили. А коли це неможливо, залучають волонтерів, які мають необхідний досвід та обладнання. Вони працюють на щойно деокупованих територіях, близько до "нуля". Інформацію про район пошуків отримують від Генерального Штабу. Але визначити точні координати, де можуть бути тіла полеглих, реально тільки на місці.

Леонід Ігнатьєв, голова ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Ребята говорят, где есть точки. И попутно мы начинаем опрос военных, местных. Тем более, что если свеже освобожденная территория, все военные, которые освобождали, еще на местах. То поступает много информации. Если мы опаздываем, приезжаем через неделю, уже нет такого количества информации, местное население еще не вернулось - сложнее.

Інформація від свідків - неоціненна. Але отримати її іноді вкрай складно.

Сергій Суднік, заступник голови ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Є такі, ближче до "нуля", населені пункти, де з 12 тисяч населення п'ять людей залишилося. Тому, коли ми зі свідками працюємо, це дуже цінна інформація.

Попереду волонтерів завжди йдуть сапери. Адже ці території щільно заміновані. Коли ділянка очищена - пошуковці починають дослідження. Іноді їхні знахідки прямо вказують на воєнні злочини росіян.

Леонід Ігнатьєв, голова ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Ребят, которых мы наших находили, они не только были просто погибшие на полях, были даже ребята, у которых были следы пыток, которые были застрелены в затылок, у некоторых были даже следы скотча.

Кожне знайдене волонтерами тіло досліджують поліцейські експерти, слідчі документують обставини смерті.

Сергій Суднік, заступник голови ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Треба розуміти, що ми не завжди знаємо, кого з солдатів, з нашої сторони чи противника, ми знайдемо. Процедури, які ми проводимо з тілами загиблих, вони ніяк не відрізняються. Тому у цій роботі важливо бути не емоційним, а професійним.

Кожен знайдений російський вояк - це шанс повернути рідним тіло українського бійця, який загинув на нині окупованій території. Процес обміну тілами загиблих військових регулюється нормами Женевської конвенції. Але пояснити це жителям деокупованих населених пунктів непросто.

Катерина Ротаренко, ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Вони не завжди розуміють, чому ми шукаємо і російських солдатів. Але коли ти пояснюєш, що вони ідуть на обмін, і навіщо вони тут у селі чи на городі лежали. Якщо ми звільнюємо землю від окупантів, то треба звільнювати навіть від них мертвих. Вони малюють точки, куди нам під'їхати просто на землі.

Команда пошуковців працює на благодійних засадах і складається з 14 волонтерів. Вперше вони вийшли в поле у квітні, відтоді працювали по всій Україні: на Київщині, Харківщині, Донеччині, нині - на Херсонському та Миколаївському напрямках. Не тільки шукають полеглих, а й підтримують зв'язок з родинами загиблих та зниклих безвісти.

Катерина Ротаренко, пошуковець ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

Майже щодня я спілкуюсь з близькими, які втратили близьку людину. Морально - це важко. Якщо бачать, що ми виїхали в той регіон, де загиблі їх рідні, то вони пишуть: якщо можна, нагадуємо про себе, можливо ви знайдете нашу рідну людину.

Про кількість знайдених та евакуйованих тіл, волонтери не кажуть, адже війна триває. Зауважують тільки: знаходять набагато менше полеглих українських вояків, ніж загарбників. Ця робота небезпечна і виснажлива - фізично та морально. Але пошуковці точно знають, навіщо виходять в поле.

Сергій Суднік, заступник голови ГО "Воєнно-історичний центр "Пам'ять і слава"":

До дому повернулися сотні захисників для належного поховання на рідній землі в колі близьких. Загиблі солдати не повинні лежати в полях, лісосмугах, на бойових позиціях. Та мати статус безвісти зниклих.

Попри настання холодів, пошуковці не планують згортати роботи. Кажуть: єдине, що може їх зупинити, це сніг. Він заважатиме саперам розміновувати територію.