Рівненщина продовжує готуватися до оборони: як українські військові тренуються відбивати наступ [ Редагувати ]

Рівненщина продовжує готуватися до оборони. На півночі активно будують інженерні та фортифікаційні споруди. Територія поряд з Білоруссю - інженерно обладнана, необхідні об'єкти - заміновані. 

Захисники північного флангу не припиняють навчань. Усе для того, аби ворог не пройшов. Як наші військові відбивали умовний наступ противника - бачила Сніжана Сидорук.

Ось наші військові відбивають наступ противника, який за легендою навчань, все ж прорвав кордон з білорусі. Працюють мобільні вогневі групи. Поки одні бійці стримують ворога, інші - своїх прикривають. Із засідки працює снайпер.

Йому нанесли максимальне вогневе ураження, він зупинився і під прикриттям флангів підійшла центральна група.

Це тренуються бійці тероборони Рівненщини, які вже майже одинадцять місяців бережуть кордон з Білоруссю. Відпрацьовують елементи, які можуть знадобитися в реальному бою.

Олександр Цись, командир бригади територіальної оборони Рівненської обл.:

Враховуючи складність нашої місцевості, противник як правило буде застосовувати тільки шляхові напрямки по автобільним шляхам, а для того, щоб скувати йому подальше просування, ми підготували в кожному батальйоні певну кількість мобільних вогневих груп, які будуть по факту противника зустрічати, наносити йому ураження, відходити.

Наша задача була – підтримка, по-перше, групи і продавлень вогньом противника. Тобто плотним кулеметним.

Костянтин ще до війни був обліковцем у дорожній компанії. Тепер на облік поставив усіх ворогів.

На живу силу розрахований ручний кулемет Калашникова на 45 патронів.

Костя - місцевий, як більшість бійців бригади. Прийшов у тероборону, щоб захищати свій дім.

Костянтин, боєць бригади територіальної оборони Рівненської обл.:

Я прийшов раді своєї сім'ї. У мене маленька дочка. Он два роки в наступному місяці, дружина, сім'я. Всі близькі. Ну я за свою домівку і за сім'ю сюда.

У мене просто, на відміну від автомата, дуже багато набоїв і я можу прикрити якісно відхід групи, не перезаряджаючи зброю і не уходячи з дистанції.

Кулемет Калашникова у бійця з позивним "Бронєбой" закріплений у кузові пікапа. В армії чоловік служить вже восьмий рік. Зі зброєю - на "ти". Має три ротації на схід, тепер прикриває північ. 

Дмитро, боєць бригади територіальної оборони Рівненської обл.:

У нас тут бронебійно зажигательні патрони, які працюють дуже добре по легкоброньованій техніці. То їсть по БТР, по БМП вони працюють. Вони прошивають в принципі наскрізь. 

Дмитро та його побратим Сергій забезпечували відхід мобільної групи.

Сергій, боєць бригади територіальної оборони Рівненської обл.:

У нас достатньо БК для цього, техніка обслуговується чітко, вчасно. Ми мобільні, дуже мобільні, у любу хвилину можемо виїжджати на виїзд.

Сергій - далекобійник. На момент повномасштабного вторгнення був за кордоном. Коли дізнався, що ворог нахабно вдерся в нашу країну - повернувся і вже ось як десять місяців оберігає рідне Полісся.

Сергій, боєць бригади територіальної оборони Рівненської обл.:

Противника чекає тут тільки одне - це повернення до своєї рідної домівки тільки вже грузом "двісті".

І такої думки - більшість рівненських тероборонівців. Хлопці тренуються постійно, аби бути у повній бойовій готовності. Запевняють: противник звідси живим не вийде і далі точно не пройде.

Позивний "Мейн", командир взводу вогневої підтримки:

Вони не підуть, тому що розуміють нашу силу, нашу міць, плюс до того, в нас вже підготовлені позиції. Тобто це не так, як було 24 лютого, це вже все накопано. Вже підготовлено, заміновано.

Завдання виконане - можна перекусити. За гарячим чаєм і ситуацію на північному рубежі обговорити. А вона тут точно контрольована. Кордон - непорушний.

Їх чекає смерть навіть там, бо я буду до останнього. За рідне Полісся. Я буду і за рідний Крим. Я буду і за рідний Донбас. Якщо треба, й до москви дойдем, а там вже й до владівостока недалеко.