Часів Яр - місто-супутник Бахмута: як живуть місцеві під постійними кулями рашистів [ Редагувати ]

Часів Яр - місто-супутник Бахмута. Туди все частіше прилітають російські артснаряди. Місцеві практично не виходять з укриттів. Світла, газу, води немає. Про життя під кулями розкаже Сергій Вендін.

Пил стовпом та майже нульова видимість. Проте їхати треба дуже швидко - дорога прострілюється. І будь-якої миті на зустріч може вискочити автомобіль чи військова техніка.

Ого! Мене як закинуло. Я не бачу куди я їду. Зараз ми їдемо по цій "дорозі смерті".

Це одна з доріг, що веде в бік Бахмута.

Станіслав Стойков, військовий волонтер:

Ми бачили дуже багато знищених автівок. Також, на жаль, там дуже багато автівок волонтерів. Зараз дорога знищена. По ній майже неможливо рухатися, дуже великі ями. Також, коли йде дощ, то це все перетворюється в багнюку і рухатися по ній майже неможливо.

Військовий волонтер везе нашим воїнам на передову та цивільним гуманітарну допомогу, яку зібрали у Запоріжжі.

Оксана Богайчук, голова товариства сприяння обороні:

Цього разу ми передали хлопцям під Бахмут ноутбук сучасний. Також це вода питна, це сухі сніданки, харчування в повному обсязі. За допомоги свого тіла вони можуть розігріти обід в руках. 

Вже кілька місяців поспіль ситуація у Бахмуті та довкола міста-фортеці нагадує пекло. Тактика ворога - випалена земля. Московити артилерією та авіацією знищують усе навкруги, аби хоч трохи просунутися.

Мухамад Аслан, боєць батальйону ім. Шейха Мансура:

Обстановка стабильная, подконтрольная в некоторых местах. Настрой полностью боевой. Мораль высокая у военных, как у нашего батальйона, так и в других рот и подразделений. Что будет: будем ли мы наступать или какую-то другую тактику применим - это зависит от военно-политического командования. Мы готовы к любому развитию вариантов.

Це Часів Яр - місто-супутник Бахмута. Тут добре чутно канонаду. Поміж зруйнованих та спалених будинків все частіше натрапляєш на величезні вирви після прильотів ворожих снарядів. Через постійні обстріли місцеві жителі живуть в укриттях.

В каждом подвале там 7 человек, там 8, там 6, там 12.

У Валентини та її родичів вже теж немає житла.

Валентина, жителька Часового Яру:

У 62 роки залишитися ні з чим, з дідом. І в дитини хату побило, і в невістки, і у нас побило. Всі квартирі побиті. Ви ж самі бачите що тут робиться. І ще і погоріли хати. Там згоріли хати, і там все з першого по п'ятий. Все горіло полум'ям.

Але люди дуже чекають перемоги України.