Відбивають штурми неподалік міста: як десантники обороняють Покровськ [ Редагувати ]
До подій на фронті. Окупанти відчайдушно тиснуть, аби вийти на кордони Донецької області. Напрямок основних сил ворога - Покровськ. Це місто іще називають західними воротами Донбасу. Нині від околиць Покровська до лінії фронту лічені кілометри. В місті оголошена посилена комендантська година, а на підступах до нього триває битва. Як живе сьогодні Покровськ? З якими проблемами стикаються місцеві жителі і як його обороняють українські десантники? Дивіться в матеріалі нашого воєнкора Ігоря Левенка.
Це один з центральних скверів міста Покровськ, приваблива колись фотозона, тут вчилися студенти. Ну, а зараз ми чуємо, як місто просто здригається від вибухів. І тільки один от Тарас Григорович сидить і незворушно за усім спостерігає.
Покровськ поступово перетворюється на місто-привид. Понад три чверті його населення виїхало. Колись квітуче місто троянд тепер схоже на бліду тінь від самого себе.
Зараз з місцевих залишилися здебільшого пенсіонери. Люди, котрі найбільш вразливі для кремлівської пропаганди.
- За кордоном всі винуваті, знаєш, за кордоном. - Ну, так, у кремлі. - Та не так в кремлі, як отам між двома океанами. - Почекайте, на нас напав хто? - Та хто на нас напав. Ніхто не нападав? Ні!!! - От вам і вся розмова...
Щоправда, далеко не всі покровчани такі. В місті усе ще працюють комунальники, вулиці прибираються, вивозиться сміття. Пані Антоніна - двірничка, почула нашу попередню розмову.
Вместо граблів взяти на тих рашистів автомат інколи хочеться.
Покровськ, на жаль, дедалі більше потрапляє під вогонь ворожої артилерії. російські дрони вже залітають до центру. Евакуація населення триває. Родини з дітьми вивозять примусово. А це не так просто.
Дітей вже навчили, що коли приїжджає поліція, то треба ховатися.
Прямуємо на одну з таких евакуацій з екіпажем поліції "Білий янгол".
Околиці міста Покровськ. От звідси до самої лінії фронту не більше ніж 5 кілометрів. Чуєте, що тут відбувається. Гуркоче інтенсивно артилерія, не замовкає. Хвилину тому був потужний вибух, вочевидь це розірвалася авіабомба, але от разом із тим, на цій вулиці мешкає досить багато людей і навіть з дітьми.
Поліцейські кажуть: ця родина неблагополучна. В хаті знайшли чотирирічну дівчинку.
- А как зовут? Я Маргарита Николаевна. - Вот молодец, Маргарита Николаевна. - А мама пила водку? Ну, конечно, они все пьют, как всегда...
Дитина під опікою бабусі.
- А що случилось? - Идет принудительная евакуация детей. - Хорошо, я поняла. - Документы ваши и ребенка предоставте. - Забираете свои документы и все что необходимо первой необходимости. Все остальное волонтеры вам предоставят.
Малечу з бабусею евакуюють спочатку на Дніпропетровщину.
Ілля Мальцев, поліцейський екіпажу "Білий янгол":
- Ну, а потом как решат, может жилье какое-то найдут, а может, они сами найдут кого-то из родственников. - Ну що, куди будемо грузити? Вам чи сюда?
Так сьогодні живе фронтовий Покровськ. В очікуванні своєї долі, яка прямо зараз вирішується на полі бою.
Бій за місто на одному з напрямків ведуть українські десантники 25-ї Січеславської бригади. Сучасна війна нині виглядає ось так.
Все, що в нас є, ми працюємо, застосовуємо все.
Сергій, командир підрозділу, керує боєм немов диригент оркестром - перед моніторами.
Сергій, командир підрозділу 25-ї Січеславської ОПДБр:
Якшо в началі війни це була одна війна, то зараз це вже друга війна. В началі війни можна було ще виїжджати й працювати свободно, виходити даже пішими групами, то на даний час цього не зробиш уже.
Бо зараз війна технологій і дронів, кажуть десантники. Спостерігаємо наживо, як наші військові нищать окупантів.
Позавчора сім чоловік, які вийшли й хотіли дійти до позиції, вони не дійшли, бо ми їх розмотали. Скиди одразу налітають, як кажуть, "рій бджіл". Ми зараз, як кажуть, заробляємо бали, щоб в кінці місяця отримати якийсь "Мавік", якийсь "Вампір", тому що це дуже потрібно.
Кілька хвилин і чергова партія росіян стає сухою статистикою в графі "двісті".
Вони йдуть групами від п'яти до восьми чоловік. Делають акцент на тому, що когось одного по-любому, двох, трьох, чотирьох, але один таки заскочить в окоп.
Стримувати такий наступ не просто і не легко, утім можливо, запевняють наші десантники, аби тільки зброї та боєприпасів було вдосталь.
По нашому напрямку ми стоїмо сильно.
Я вас вітаю з вашим святом. З Днем десантно-штурмових військ. Ви в нас завжди попереду. Ви еліта і ви наша гордість!
