Люди без води, зв’язку та ліків: у Вищетарасівці кожна друга хата розбита [ Редагувати ]
Чи починали війну проти сильнішого противника мешканці селища Вищетарасівка на Дніпропетровщині? Цікаво дізнатися думку президента Трампа з цього приводу... В будь-якому разі, зараз люди виживають без аптек, громадського транспорту та зв'язку, але під постійними російськими обстрілами. Адже населений пункт розташований на самому березі колишнього Каховського водосховища. Вогонь із протилежного берега окупанти ведуть щодня.
Людей здебільшого підтримують благодійники. Видають гуманітарну допомогу та хліб, а ще усувають наслідки обстрілів. Як і чим живуть селяни за 10 кілометрів від ворога? Репортаж Олени Мендалюк.
Майже 4 тисячі хлібин з автівки відвантажують дуже швидко. Бо в небі чатує небезпека.
На вулиці не возможно, дрони літають над головами, страшно, дуже страшно.
Волонтери роздають селянам хліб двічі на тиждень. Працюють тільки у приміщенні.
Олена, соцпрацівниця:
В основному два дні ми видаємо, а буває що і за день роздаємо. Дивлячись, скільки людей і як у людей можливість є.
Аби не створювати натовпу, люди беруть і на себе, і на сусідів.
Галина, жителька с. Вищетарасівка:
На сусідів, на маму і на себе. Вийшло в мене 8 буханок і 6 на 4 чоловік і на 3.
Вищетарасівка - село біля колишнього Каховського водосховища. До тимчасово окупованого Енергодара близько 10 кілометрів. Звідти ворог щодня веде вогонь.
Олександр Сівак, староста Вищетарасівського старостинського округу:
Вся інша гуманітарна допомога видається за межами села у сусідніх населених пунктах через безпекову ситуацію. Ми знаходимося в зоні активних бойових дій. Оце і вся безпекова ситуація. В будь-який момент може прилетіти "Град", артилерія, дрони.
Кожна друга хата з розбитими вікнами чи дахом. Мешканці вимушені виїжджати.
Микола, житель с. Вищетарасівка:
Ой, Боже, тут зараз на пальцях можна пересчитать. Коли я депутатом був, то тут було 7,5 тисяч населення, а зараз, мабуть, і тисячі немає.
Бензобак, вони цілилися сюди. Я приїхав на роботу о 7 ранку, дивлюсь, дрон. Я встиг заховатися, а він з першого заходу. Це моя лічна машина. Машина, яка була в мене на проізводстві, тоже підбили, спалили й машину тракториста.
Ворожий дрон поцілив в автівку пана Михайла тиждень тому. Чоловік керує комунальним підприємством, що забезпечує село водопостачанням. Та з минулого тижня води немає. І відновити послугу не можуть через небезпеку.
Михайло Орлов, директор КП "ДНІПРО" Мирівської сільської ради:
Можна сделать, проблеми всі рішаються, надо вийти на берег. На берег вийти ми не можемо, бо летять дрони. Берег просматрюється москалями. Тільки виїжджаємо на берег, 20-30 хвилин і летять чи дрони, чи артилерія.
Окупанти розбили практично усі вузли зв'язку. Мобільний зник у лютому, щоб спіймати інтернет - люди йдуть у центр до "Старлінку". Раніше в селі були дві аптеки, після нового року закрилися обидві. Працівники через небезпеку виїхали, а знайти заміну не можуть.
Олександр, житель с. Вищетарасівка:
Скільки я себе пам'ятаю, стільки вона і працювала. А це її закрили. Якщо де шо случиться, то таблетку купиш, а зараз... Село велике, людей багато, а де шо случиться, немає ніде нічого.
Поїхати по ліки ніяк. Була соціальна маршрутка, але вже не ходить.
Світлана, жителька с. Вищетарасівка:
З першого січня ходив два рази: понеділок і п'ятниця, з першого квітня вообще немає.
Олександр Сівак, староста Вищетарасівського старостинського округу:
Соціальна маршрутка їздила, наразі через позицію американського президента фінансування скоротилося. На жаль, приватний перевізник не хоче до нас заїжджати через безпекову ситуацію.
До найближчого селища Томаківки майже 40 кілометрів.
Машину нанять, то треба заплатити 1,5 тисячі, а де їх взять.
Пані Віра запрошує до себе і одразу веде на город. Частину віддала сусідам, бо самій обробляти забракло сил.
Цибульку посадила, ось редисочки посіяла, тут помідори будуть, далі картошка.
От тільки поратися на землі не дають росіяни.
Віра, жителька с. Вищетарасівка:
Уже сьогодні два дрони там бахнуло. Бог його зна, коли ще прилетять. Мені клубничку треба обробить, а я ніяк не можу. Вона далеко, в мене ноги болять, якщо він десь загуде. Надо тікать, а воно в мене далеко. Я можу не встигнути, буду ховаться тут в рівчаку.
Торік ворожий безпілотник залетів жінці просто у вікно.
От тут дрон, як застряг, і висів клаптик, клапті такі висіли. Ось зайдіть, подивіться, що воно наробило, побило мені всі стіни. Оно він, мабуть, тут зірвався, а шо, он така дірка. Вікно таке було.
Пані Тетяна у 2014-му, після окупації, виїхала з Криму. Купила будиночок у Вищетарасівці. Робила ремонт. Та російська армія обірвала всі надії жінки на спокійне життя - поцілили в хату з артилерії.
- Ось цієї стіни взагалі немає? - Немає. ОСБ у два слої. З цієї сторони одна, там проміжок, а з тої сторони ще одна. - А що це за підпорка? - А це щоб не падав потолок.
Так і перезимувала жінка у напіврозваленій оселі. Каже: їхати більше нікуди.
Я їх просто не щитаю за людей, як такових. Хіба це люди.
Поки громада у зоні активних бойових дій, пані Тетяна, як і інші жителі села, не може розраховувати на компенсацію за зруйноване майно. Тож, що робити з будинком, вирішуватиме після припинення обстрілів.
