На Черкащині школа продовжує роботу після розформування [ Редагувати ]

У неіснуючій школі навчаються діти у селі Гусаківка на Черкащині. Навчальний заклад закрили ще взимку, але і учні, і вчителі продовжують ходити на уроки, мов нічого не сталося. Чи є в них шанси відвоювати рідні стіни - дізнавалися наші кореспонденти.

Ось так починається урок історії у сьомому класі Гусаківської сільської школи. Хоча з початку нового навчального року ані цього предмета, ані цих учнів та навіть викладача - тут не має бути. Тетяну Петріченко і ще 16 працівників школи районний відділ освіти - звільнив. Підстава - реорганізація. За рішенням райради, тут залишили лише початкові класи.

"Практично нікому робота за фахом не була запропоновано. Особисто мені запропонували посаду вчителя історії і правознавства Вільховецького НВК - це сусіднє село, але там є свій вчитель історії", - говорить Тетяна Петріченко, викладач історії.

І діти, і вчителі тепер ходять до школи за власною ініціативою. Всього тут 30 учнів - з 1 по 9 класи. Ніхто не перейшов до інших шкіл, які пропонували чиновники. Навіть попри те, що для них - придбали автобус.

Заняття у вже неіснуючій Гусаківській школі йдуть за навчальним планом, хоча фактично його для цього закладу вже не існує. З січня батьки та викладачі намагалися врятувати школу від реорганізації. Згідно із законом, кажуть люди, закривати школу, в якій навчаються понад 25 учнів, чиновники не мали права. За кожного школяра держава надає субвенцію - майже 9 тисяч гривень на рік.

"Ми бачимо на прикладі інших районів, що там якось домовляються, що з фермерами, якесь співфінансування. але наша влада чогось цього не хоче", - говорить Алла Поліщук, мати учня.

Субвенцій недостатньо для утримання Гусаківської школи, кажуть освітяни. На неї з місцевого бюджету щороку виділяють ще з півмільйона гривень. Для району це непідйомна сума.

"Це не ми так придумали, не в нас так сталося, ми зараз знаходимось в таких рамках. Ми не можемо собі дозволити як любий господар у себе вдома ми не можемо дозволити собі зайвих витрат", - говорить Лариса Кочерга, начальник відділу освіти Звенигородської районної адміністрації.

Щоправда, скільки заощадять на реорганізації, - чиновники точно не знають. За підрахунками батьків це дещо більше ніж 200 тисяч гривень. Вони переконані: це не ті гроші, за які варто позбавляти дітей права навчатися за місцем проживання. І вже подали позов до суду, аби той визнав рішення райради неправомірним.