У полоні бюрократії: як в Україні "достукатися" до чиновника? [ Редагувати ]

Достукатися до чиновника. Місія нездійсненна для мільйонів українців. Найнагальніші життєві проблеми бюрократи вправно присипають сотнями довідок, формулярів та інших непотрібних папірців. Чиновники вигадали навіть цілу таємничу науку, як справно відфутболювати громадян з кабінету до кабінету.

Тож як зробити чиновників доступнішими для простих смертних? І чому одним із способів перетворити бюрократа на людину є... Facebook? Олена Зоріна розповість.

Достукатися до чиновників або посадовців. Щоб знайти правду. Чи легке це завдання? Нещодавно такий тест влаштував президент. Аби перевірити, чи готові в Україні боротися з корупцією.

"Дрогі українці, я часто закликав вас взяти участь у якомусь челенджі або флешмобі. Зараз настав час для наймасштабнішого. Ось телефон, це гаряча лінія НАБУ. Дзвоніть і повідомляйте,а правоохоронні органи будуть реагувати та карати", - говорить Володимир Зеленський, президент України.

І українці почали телефонувати. За лічені години гарячу лінію НАБУ зробили гарячою у буквальному сенсі. От тільки всі дзвінки були... не за адресою! Скаржилися не на топкорупцію. На відсутність гарячої води, високі тарифи й побиті тротуари.

"Це просто ще один спосіб швидше отримати реакцію на свою думку чи позицію. Проте треба перед таким дзвінком розуміти, куди ти дзвониш", - говорить Катерина Риженко, керівниця юридичного відділу Transparency International Україна.

Чиновники нібито стають доступнішими. Принаймні, у віртуалі. Прем'єр навіть записав свій перший у житті відеоблог.

"Привіт, друзі! Останні два тижні були дуже насиченими. За цей час ми сформували кістяк команди і розпочали ряд дуже важливих реформ", - говорить Олексій Гончарук, прем'єр-міністр України.

На вигляд це крок до відкритості. Та чи справді це робить політиків більш чутливими до людських проблем? І чи українцям від того стало легше долати бюрократичні тенета?

Достукатися до чиновника нижчої ланки не так вже й просто. Спочатку доведеться зібрати стоси паперів. А далі. Можна просидіти кілька годин під кабінетом, щоб потрапити на прийом особисто. Або ж спробувати додзвонитися і, ймовірно, секретарка передасть прохання. А можна звернутися письмово. Та як швидко дадуть відповідь чи вирішать проблему - не скаже ніхто.

Лікар і колишній атовець Павло Боднарюк уже три роки намагається поставити свою доньку в чергу на трансплантацію. Його 15-річній Олександрі потрібна нова нирка.

"Бв посталений діагноз портальна гіпертензія, і пішло ускладнення на нирки. "Ми вам передзвонимо"- це була вся відповідь державних мужів", - говорить Павло Боднарюк, учасник бойових дій.

А далі, традиційно, треба один папірець накрити іншим.

Обстеження за обстеженням, а результату досі немає. Майже все лікування і діагностика - власним коштом.

"Майже рік ми добивались до того, щоб добратись до МОЗа! Рік пройшов, щоб зібрати документи і все одно не то. Ми в кредитах. В банках біля 200 тисяч гривень", - говорить Павло Боднарюк, учасник бойових дій.

Павло не розуміє, чому подолати бюрократичні перепони наче дев'ять кіл пекла пройти. Питань до чиновників на місцях, каже, немає:

"Проблема бюрократії - вже у вищих щаблях. Це в Києві, МОЗ. Бюрократія невиносима. На кожну бумажку прострочену треба подати ще одну бумажку", - говорить Павло Боднарюк, учасник бойових дій.

Та чоловік і далі боротиметься, бо на кону життя його дитини. І час проти них.

"Мріє на клавішних навчитись, щось пробує. Але вона не може. Пів дня вона лежить. Просто фізично не може встати", - говорить Павло Боднарюк, учасник бойових дій.

Вердикт мінських лікарів: треба спочатку видалити селезінку. Вартість операції сім тисяч доларів. І ще стільки ж потрібно на лікування. А відтак уже йти на пересадку. У родині таких грошей, звісно, немає.

"От форма. Є нагороди і від міста, від Генштабу. За що? Щоб захищати бюрократію?".

"Хтось дозвонюється в міністерство, хтось в міністерство шле листи, хтось записується на особистий прийом, хтось шукає громадські організації, має бути одна точка, де можна прийти і покомунікувати", - говорить Зоряна Скалецька, міністр охорони здоров'я України.

У Міністерстві охорони здоров'я визнають: на запитання людей донині майже ніхто не зважав.

"На сьогодні в МОЗ приходить вісім тисяч звернень, які фактично ніяк не аналізуються. Більшість з них, насправді, мали б бути виконані на рівні регіонів", - говорить Зоряна Скалецька.

Щоб посилити довіру до відомства, тут вирішили створити спеціальний Офіс пацієнта. Можливо тоді й проблему Павла Боднарюка з Чернівців вирішать швидше.

"Офіс пацієнта буде очолювати безпосередньо міністр. Зараз уже на електронні пошти відповідають, я вдячний прес-службі, зараз уже листи не губляться у канцелярії", - гвоорить Дмитро Раімов, радник міністра охорони здоров'я України.

Армія чиновників в Україні за останні кілька років множиться. Кількість білих комірців збільшилася до понад двохсот двадцяти тисяч.

"Значна кількість чиновників в 2015-2016 році булі звільнені, але потім були набрані. При тому, що як правило, найбільш продуктивна частина якось так звільняється", - говорить Олексій Якубін, політолог.

Громадські активісти кажуть: найвідповідальніші новостворені відомства. Там зворотній зв'язок швидший. Та все залежить від запитань.

"Є такі випадки, коли відповідають і за п'ять днів. Щодо таких органів як Міністерство внутрішніх справ або ГПУ, або навіть те ж ДБР, великих органів або якогось міністерства, особливо старих органів, то тут нажаль оця бюрократія, оця система відповідей, відписок, 30 днів вона залишилась", - говорить Катерина Бутко, активістка ВГО "Автомайдан".

У практиці Катерини Бутко був навіть випадок, коли довелося через суд витребувати в чиновників інформацію, яка і без того за кілька місяців все одно б стала відомою.

"Щоб дізнатися яку заробітню плату отримали члени вищої ради правосуддя, ми подали запит, на який вони не відповіли і через це ми через суд вимагали і перемогли в кількох інстанціях, щоб вони надали цю відповідь", - говорить Катерина Бутко.

Заплутати, ускладнити й затягнути. Це гра, в яку чиновники досі бавляться з людьми. І щоб їх перемогти треба вивчити юридичні ази і спеціальну бюрократичну мову.

"Треба чітко формулювати тези, які ти помічаеєш в заяву і максимально повну надали інформацію. Перед тим як писати заяву - подивитися, чи цей орган або представник держави в дійсності може допомогти в варішенні цього питання", - говорить Катерина Риженко, керівниця юридичного відділу Transparency International Україна.

Попри реформи і відходи від паперової тяганини, однаково без цього не обійтися. Якщо плануєте, приміром, подати в суд.

"По факту всі ці процеси вони є офф-лайного типу. І дарма говорити, що вони стали прозорішими чи швидшими. Чиновники навіть всіх рівнів дуже добре навчилися розмивати відповідальність. Вони відписують один на одного і по факту виникає ситуація - колективної безвідповідальності", - говорить Олексій Якубін, політолог.

Хоча, звісно, щоб чиновник почув, усі засоби зв'язку доречні. Іноді й соціальні мережі мають неабиякий ефект. Головне політики при цьому не повинні забували, що таке живе спілкування з людьми. Аби такі як Павло з Чернівців не шукали порятунку для дитини - Роками.

"Ми залишаємося на зв'язку і ми відкриті до співпраці. Зберігайте оптимізм і не перемикайтесь! Щиро ваш, прем'єр-міністр".