На переговорах у Мінську намагалися домовитись про розведення сил на Донбасі [ Редагувати ]
На переговорах у Мінську сьогодні намагалися домовитись про розведення сил на Донбасі. За неофіційною інформацією, результат невеликий.
Дійшли згоди про віддалення сил тільки в районі пункту пропуску "Гнутове" у Донецькій області. Щодо визначення інших ділянок - продовжать наступного разу на переговорах 29 січня. Нагадаю, на зустрічі в Нормандському форматі лідери держав домовилися про розведення військ у трьох нових місцях. Де саме - питання відкрите.
Ну а що ж на фронті? Про ситуацію на Донбасі - далі - Руслан Смещук.
Ліси Луганщини. Зона вздовж течії найбільшої річки Донбасу Сіверського Донця. І саме тут зараз одна із найгарячіших точок на фронті.
Навіть на під'їзді до позицій чути звуки стрільби. Цього тижня бойовики постійно застосовують важке озброєння. Міномети та навіть гармати. Перед тим як зайти на передову - короткий інструктаж.
"Саме головне - рухатися за мною. І якщо буде команда "Повітря" я покажу вам окопи в які треба забігти і пересуватися в бліндажі", - говорить Антон, військовослужбовець Збройних сил України.
Окопами наближаємось до Сіверського Донця. На тому березі вже ворог. Поки йдемо, нас супроводжує місцевий собака. Барбоси - кажуть військові - їхні справжні помічники. Кращі за будь-яку електронну систему спостереження.
"Ми коли сюди зайшли на ці позиціїї, вони були пусті. А потім ми стали їх підгодовувади, вони стали підходити. Но функцію свою вони виконують. Добре вночі чують ворога. В нас є тепліки, але собача чуйка то сила", - говорить Віталій, військовослужбовець Збройних сил України.
"Если начнуться какие-то активные действия, получат по самое нехочу. Будьте уверенны", - говорить Олександр, військовослужбовець Збройних сил України.
Олександр у минулому спецпризначинець. Коли почалася війна, одразу пішов на фронт. Потрапив в оточення в Іловайську. Виходив через ворожі тили. Про своє рішення піти з лав МВС на передову не жалкує. Зовсім.
"Честно если, мое мнение что у нас МВД, не используют на 100 % по тем задачам что необходимы. Они занимаются не понятно чем, там в тылу, но не здесь, по крайне мере мои дети не прячутся по подвалам, а живут спокойной жизнью и ходят в садик", - говорить Олександр, військовослужбовець Збройних сил України.
Поки працюємо на позиціях періодично чуємо постріли та вибухи з боку села Кримського. Воно зараз, ніби український анклав на тому березі Сіверського Донця.
"Зараз ми можемо чути як обстрілюють наших хлопців справа. Це досить часто було. І на новий рік і так декілька разів на тиждень буває. Обстрілюють мінометами, кулеметами крупнокаліберними", - говорить Антон, військовослужбовець Збройних сил України.
Обстріли тут не люблять, але здається, що тишу тут не люблять ще сильніше.
"Коли ти постійно в тонусі, коли тут обстріли, коти ти працюеш, даеш ответку - то воно якось легше. Коли тиша - ти не знаешь чого чекати", говорить Віталій, військовослужбовець Збройних сил України.
Зараз, на щастя, немає морозів, які б скували Северський Донець кригою. Бо тоді б небезпека зросла в рази.
"Якщо замерзне то можливі підходи якихось ДРГшників. Ну шо, будемо шось робити", - говорить Віталій, військовослужбовець Зброних сил України.
Ну а лише за кілька сотень метрів живуть пересічні люди. Це селище Трьохізбенка - одне із найстаріших на Донбасі.
За данними останньго перепису, тут жили трохи більше тисячі людей. Зараз три чверті хат стоять пусткою. Мешканці, які залишилися неговіркі. Спілкуватися з чужими не люблять. Коли бачать камеру, прискорюють кроки.
"Эй не, не не, не надо".
Більшість тих, хто залишився - це ті, кому нікуди їхати. До того ж, за ці роки вони вже звикли до війни.
"И что война, я пять лет, у меня была разбитая хата, разбитая кухня, все было разбито. У меня в 15-16 годах разбило все, я сидела без окон. И мне нужно было выезжать? У меня нервы на пределе, но куда ехать? ", - говорить Валентина, жителька Трьохізбенки.
Люди в Трьохізбенці пристосувалися. Живуть з того, що виростили у власному господарстві та назбирали у навколишніх лісах. Адже роботи тут немає.
"У меня корова - вот так и зарабатываю. Дою корову, виношу продаю и на это живу. Работы нет - только весной когда посадка елки идет", - говорить Валентина, жителька Трьохізбенки.
До війни люди здебільшого працювали в Луганську. Зараз шлях до окупованого міста закритий.