Освіта в умовах карантину: як працюють школи та чи дотримуються обмежень [ Редагувати ]

Черговий антирекорд. За добу в нас уже 2 тисячі 723 нових випадки зараження COVID-19. Якщо далі темп не зміниться, уже в жовтні точно матимемо й по 3 тисячі інфікувань щодня.

Що це означатиме? Зокрема й те, що більшість областей може опинитися в "червоній" зоні. Здавалося б, тенденція зрозуміла, тут нічого аналізувати. Та наші люди вже бунтують проти карантину. Поки що у західних областях.

Чи не матимемо виявів непокори в інших регіонах? І як на це реагуватиме влада? Уже скоро в нашому ефірі запитаємо про це Віктора Ляшка, головного санітарного лікаря країни. А зараз проаналізуємо ситуацію в українських школах. Як довго вони протримаються у звичному режимі роботи? Феруза Бегматова з'ясовувала.

Ще ніколи вони так одностайно не бажали повернення. І батьки:

Олена Бурцева, мати школярки:

Ну что, готова? А маски взяла?

Марія, учениця 4 класу:

Дома было скучно.

Пів року карантинної ізоляції позаду і більшість українських школярів нарешті сіли за парти.

Олена Бурцева, мати школярки:

Мы очень рады, что пришли сегодня сюда. Нам было очень сложно, у меня образование не педагогическое, дочке было очень сложно обьяснить все, не было той дисциплины, которая была в школе, мы скучали за учителем, хотя она вела у нас дистанционно все занятия.

Та дітям у містах "червоної зони" все ще доведеться або вчитися онлайн:

Доброго дня, дорогі учні.

Або сумувати за вчителями на вересневих продовжених "літніх" канікулах.

Марія, школярка:

Я б хотіла до школи.

Як організувати 1 вересня там, де очне навчання дозволили, обговорювали довго. Серед рекомендацій: розвести в часі початок уроків для різних класів; навчати дітей частково дистанційно; і не пускати батьків на територію школи.

- Ты готова идти в школу? - Да. - А онлайн не хочешь заниматься дома? – Уу, нет. - Ну вот, у ребенка такие предпочтения.

Единственное, что мы не ожидали, что во дворе будет столько людей. Взрослых и детей, и что это так надолго затянется.

Тож МОЗівська рекомендація із тріском провалилася. І відрізнити карантинне перше вересня від торішнього у багатьох школах було важкувато.

І при цьому показне хаотичне вимірювання температури учням.

Так, навчіть Аллу Іванівну!

І зневірений директор.

Володимир Плахотнюк, директор школи:

Я говорив уже не один раз, ніхто на мене не звертає уваги, всі махають, як на надоїдливу муху, та що ви це, от і все, а які в мене є важелі впливу, мені дали рекомендації.

Експерти директорів підтримують і кажуть: за все має відповідати спеціальний персонал санітарних служб:

Андрій Александрін, керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю, епідеміолог:

По большому счету, вся эта загрузка, скрининг при входе, как учителей, детского населения, родителей ложится на учителей? Но это не их функционал. Как может директор школы отвечать за инфекционную заболеваемость.

Тож ми вирішили трохи допомогти розігнати батьків.

Ты сейчас собираешь? - Не-не-не, сейчас я не собираю. - Чому ви не тримаєте дистанцію? Зачекайте, я стояла в телефоні.- Боже, доброе утро! - Вы хотя б дали возможность немножко подготовиться. - Чому ви не тримаєте дистанцію? - Ми тримаємо, ми тримаємо, ми всі в дистанції.

Тож весь цей шкільний "аншлаг" невдовзі може скінчиться новим сплеском коронавірусу, прогнозують епідеміологи.

Андрій Александрін, керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю, епідеміолог:

Мы прогнозируем однозначно, что 1 сентября дети пошли в школу, к концу сентября все эти школы закроются. У нас переполненность классов, по 30 и больше детей, невозможно в таких условиях никак минимизировать заболеваемость, тем более все, наши школы не имеют механической вентиляции.

Тож у "червоному" Івано-Франківську вирішили школу прогуляти. Там на дві тижня подовжили літні канікули. Діти всі на вулицях. Одні катаються на велосипеді, інші вчаться грати в "дурня". Разом із мамою в парку і шестикласниця Марія.

Марія, школярка:

Вже надоїло сидіти дома.

На "бонусні" два тижні вдома змушена залишитися і мати дівчини. Жінка - приватний підприємець. Каже, має продовжити відпустку. Бо дітей нінакого залишити.

Ольга, жителька Івано-Франківська:

Це такий затяжний марафон, від березня я з ними дома. Вони всі дома, це треба всіх нагодувати. Зробити в "зумі" всі уроки, коли ми вчилися дистанційно. Важко, важко морально і їм з нами важко. Вони хочуть спілкуватися, хочуть соціуму.

А це теж Прикарпаття. І теж "червоне" містечко Тисмениця. Але тут діти не лише в дурня грають, а й здобувають знання онлайн. У цій школі готувалася до старту повноцінного навчального року, та не склалося.

Марія Люта, директорка Тисменицької спеціалізованої школи 1-3 ступенів:

По максимуму уроки ми планували на подвір'ї школи, ми організували меблі. Тим більше бачите територія у нас дуже велика майже чотири гектари і сад є, тим більше вересень прогнозують теплий і надіялися на свіжому подвір'ї по максимуму.

Але тепер дистанція між учнями та вчителем ще більша. Порожні класи, і вчителі. Сам на сам із комп'ютером.

Я вас теж дуже рада всіх бачити і відчуваю смуток, що ми не можемо побачитися вживу.

Старшокласники до дистанційного навчання вже звикли. І бачать у ньому чимало плюсів. Кажуть, так легше списувати. Але навіть вони зізнаються: є предмети, які вивчити онлайн дуже складно.

Віталія Ткачук, учениця Тисменицької школи:

Тяжко мені даються предмети такі як математика фізика і хімія. Легше коли вчителі це пояснюють, коли ти не розумієш, ти можеш перепитати.

Своїх першачків вітає і вчителька початкових класів Наталія Паращин. Цього року в неї аж тридцять учнів. Каже: усім їм потрібна постійна увага. І обов'язкова фізична присутність.

Наталія Паращин, учителька першого класу:

Без наочного навчання нам буде дуже важко. Хтось подивився в комп’ютер, хтось у вікно, хтось їсть, це нереально. Каліграфія - вчитель підходить до кожної дитини кілька разів на уроці і веде рукою, і показує як ручку тримати а так, через телевізор, що б ти не говорив, все рівно робить по-своєму.

До речі, комп'ютер мають не всі її учні. Чимало немає і телефонів. Тож навчання лише через батьків. І це проблема.

Наталія Паращин, учителька першого класу:

Я пробувала через "зум", але батьки просять давайте нам у вайбері чи класрумі, щоб не було у вигляді конференції бо вони всі по перше на роботі, і вони не можуть приділяти увагу дитині саме в той час коли конференція, наприклад, на 10 у нас. Тому це буде важко.

Онлайн школа - це проблема не лише для скромної української провінції, а й для, здавалося б, просунутої Європи. Навіть тут, у Брюсселі, не всі дорослі мають планшети і смартфони, а діти тим паче. До того ж до 6 класу в бельгійських школах мобільні девайси заборонені. Тож більшість дітей їх не має. Комп'ютери вдома зайняті батьками. Тож дітей вирішили відправити до школи.

Це натовп під школою в Брюсселі. Тут, як і в Україні, заходити на подвір'я дозволено тільки батькам першачків чи новеньких. Всі інші біля воріт. Із дотриманням дистанції тут теж проблеми, проте всі дорослі у масках. Школярам до шостого класу можна без.

Ми підготували ранець вже давно. Бельгійська влада ще в середині липня оголосила, що яким би не був рівень епідемії, діти до 12 років однаково водитимуть до школи.

Гарного дня, синку!

Учнів початкової школи вирішили не ділити на менші групки і не розсаджувати за окремі парти. Бо малеча рідше хворіє і легше переносить вірус, пояснила бельгійська влада. Зараз головне завдання - гігієна і спокій.

Велес Санжара,  учень брюссельської школи:

Про COVID нам нічого не розказували, але кожен раз, коли ми заходимо в клас після перерви, нам обов'язково мити руки. І коли ще вчителі диктують диктант або нам щось голосно розказують, то їм обов'язково одягати маску. А так вони в класі без маски.

Інакше працює старша школа - від 7 класу. Тут учні вже зобов'язані носити маски та дотримуватися дистанції. А в разі посилення епідемії, перейдуть на почергове навчання. Частина класу ходитиме до школи в понеділок-вівторок, інші у четвер-п'ятницю. Решту днів навчатимуться онлайн. Та поки що це "план" Б.

Жан-Франсуа Нандрін, директор старшої школи в Брюсселі:

Як я кажу дітям: це вперше з часів Римської Імперії, коли нам знову доводиться носити маски.