У Харкові прощалися із загиблими у авіакатастрофі Ан-26: усі подробиці [ Редагувати ]

Тисячі людей на площі Свободи в Харкові. І мільйони біля телеекранів. Україна сьогодні прощалася з загиблими курсантами і льотчиками літака Ан-26. На колінах, під звуки сурм та беззвучні польоти літаків на знак шани - країна проводжала Тих, хто став найбільшою втратою вітчизняної авіації за всю її історію, - 19 курсантів і 7 офіцерів. Про останній політ тих, хто мріяв про небо... 

Площа Свободи. Харків. Сюди від самого ранку йдуть люди з квітами. Курсанти, викладачі університету повітряних сил і прості харків'яни. Аби віддати останню шану.

Сергій, житель Харкова:

Лично никого не знали. Но все равно это общее горе. Все очень шокированы.

Оксана, жителька Харкова:

Ну, друг детства и в принципе. Дружили вместе. Курсант, да. Очень хорошие, вы же знаете, что туда идут ребята смелые, отважные.

Тут і льотчики, які колись закінчували цей університет повітряних сил.

Руслан, льотчик:

Думаю за историю Украины такого еще… Чтобы не в боевых каких-то, а просто на ровном месте. Сорок три года самолету, ну о чем говорить. Сколько у нас их, четыре осталось? Которые не будут летать. Так им уже пора и не летать, наверное.

Військовим льотчикам та інструкторам, які знали загиблих, боляче говорити.

Хорошо вони вчилися. Були отлічні хлопці. Льотчики - народ веселий. Класний.

Церемонія прощання розпочалася рівно о десятій. Під сурми військові несуть площею закриті труни із загиблими в авіакатастрофі Ан-26.

Над площею, у глибокій тиші, пролітають літаки - білосніжний військово-транспортний Іл у супроводі двох винищувачів.

Юрій Ігнат, начальник служби зв'язків із громадськістю Командування Повітряних сил:

Авіатори, які йдуть на небо, ми кажемо, що вони йдуть у вічний політ, і літаки, коли пролітають в такий час над церемонією пролетіли сьогодні, вони махають крилами, це таке вітання льотчикам авіаційне, похитування крилами.

Хвилина мовчання. Над площею лунають слова з перемовин авіадиспетчера з екіпажем - команда "на зліт". Ревіння двигуна. І далі труни - так само - на руках виносять із площі. Проводжаючи автобуси із загиблими, харків'яни стають на коліна.

Скорботні, родичі, не одразу йдуть з площі. Мати загиблого штурмана згадує: її син пішов у льотчики після строкової служби, і хотів служити тільки в Україні.

Рима Мхавіла, мати загиблого штурмана:

Да, это наше солнышко, удивительный человечек. Он очень любил свою профессию, очень гордился, стремился достичь самых больших высот в своей профессии. Очень любил свою страну. С гордостью носил форму. Они хотели дать самое лучшее своим студентам, курсантам, они готовились и готовили их самым наилучшим способом.

Альона - втратила нареченого - Дмитра Студінського з Житомирщини. Йому мало виповнитися 22. Хлопець саме закінчував навчання... Планували весілля. Дівчина згадує їхню останню розмову.

Альона Просяник, жителька Харкова:

В самолете он сидел, собирались вылетать, он мне видео снимал в самолете в этом. Говорил, взлетаем, говорил, вот, связи не будет пока что, вот у меня телефон разряжается. Связи не будет, полетели мы. Потом связи не было.

Приїхав на прощання і президент України. Володимир Зеленський підписав Указ про нагородження медаллю "За військову службу Україні" членів екіпажу літака Ан-26 та курсантів. 26 - посмертно.

По обіді тіла загиблих військовим літаком відправили по регіонах. Хоронитимуть їх у рідних для них містах і селах. Сьогодні поховали харків'ян.