Чи допоможе локдаун мирно скинути режим Лукашенка у Білорусі [ Редагувати ]
Білорусь перейшла у наступ на Олександра Лукашенка. В країні оголосили загальнонаціональний страйк. Але чи справило це хоча б якесь враження на господаря головного кабінету держави?
Студенти, пенсіонери, робітники та підприємці - загальнонаціональний страйк проти режиму!
Оставь нас в покое и дай пожить в честной стране.
Чим наприкінці третього місяця протестів відповість Лукашенко?
Олександр Лукашенко, президент Білорусі (1994-2020 рр.):
Нам отступать некуда, и мы отступать не собираемся.
Не відступає й опозиція.
Мы здесь власть! Мы здесь власть!
Утиски страйкарів, відрахування студентів, розгони та масові затримання! Не лише на вулицях, а й у квартирах!
Ну, не надо, пожалуйста!
Олександр Лукашенко, президент Білорусі (1994-2020 рр.):
Порядок в Минске мы наведем. Это не вопрос.
Цього тижня білоруські підприємства зупинилися у загальнонаціональному страйку. Державні гіганти МТЗ, "ГродноАзот", "Білоруськалій", "Білорусьнафта", "Стройтрест", а ще сотні кав'ярень, крамниць і компаній - усі вони підтримали ультиматум лідерки опозиції Світлани Тихановської: відставка Лукашенка, нові чесні вибори, звільнення політв'язнів та покарання омонівців.
Мы против насилия и беззакония, которое творится в стране, мы присоединяемся к республиканской забастовке.
У Мінську на знак солідарності зійшлися старі й молоді - десятки тисяч людей об'єдналися у колону.
Маргарита, студентка:
Мы тут чтобы поддержать общенациональную забастовку, мы поддерживаем требования беларусского народа. Это наша солидарность.
Ірина, пенсіонерка:
Мы хотим только одного, чтобы человек, который управляет нашей страной, который провозгласил себя королем или царем - он должен уйти. Ради бога, просто уходи!
На площі - танці й співи. Та для представників влади - це порушення. Тож учасників затримують - загалом близько шести сотень по країні лише за перший день страйку. Активістів страйккомів звільняють із підприємств, студентів - залякують відрахуваннями, а бунтівних підприємців - перевірками.
Однак страйки не вщухають. Тим, хто втратив роботу чи постраждав від рук силовиків, очільники протестного руху обіцяють матеріальну підтримку - для цього жителі Білорусі та діаспора назбирали мільйони євро.
Світлана Тихановська, лідерка білоруської опозиції:
Ми хочемо, щоби вся країна повстала в національному страйку. Але ми справді пишаємося і дякуємо кожному, хто взяв участь у виступу - кожному робітникові, малому і середньому бізнесу, які закрилися - виявляючи солідарність.
Натомість Олександр Лукашенко змінює керівництво силових структур та закриває кордони з сусідами - Латвією, Литвою, Польщею й Україною, яких звинувачує у розбурхуванні ситуації. А ще - погрожує активістам.
Олександр Лукашенко, президент Білорусі (1994-2020 рр.):
Мы в плен никого не берем. Если кто-то прикоснется к военнослужащему, я уже замечание делал генералам, он должен уйти оттуда, как минимум, без рук. Я говорю это публично, чтобы все понимали нашу дальнейшую решительность.
Та таке закручування гайок, кажуть оглядачі, лише більше заганяє білоруську владу в глухий кут. Бо насильство тільки підігріває суспільство, яке й без того кипить.
Олексій Дикавицький, заступник директора телеканалу "Белсат":
Сейчас оказалось, что у каждого практически в Минске или знакомый, или родственник был жертвой этого насилия. И если Лукашенко снова отдаст приказ вот именно так жестко, брутально действовать, то я думаю, он понимает, что на следующий день на улицах будет не 100 тысяч людей, а 500 тысяч.
А ще, через страйки та економічний бойкот бюджет Білорусі втрачає чималі гроші. І це деморалізує оточення Лукашенка.
Юрій Губаревич, голова руху "За Свободу":
Они не были готовы к тому, что уже на третьем месяце после проведения выборов, после фальсификации выборов люди будут по-прежнему готовы отстаивать свои права. Еще буквально за несколько дней до окончания ультиматума Лукашенко заявлял, что это будет последнее воскресенье, когда кто-то выйдет.
Але цієї неділі білоруська опозиція знову скликає своїх прихильників на вже традиційний марш.