Війна на Донбасі: морпіхи встановили меморіальний знак на честь загиблих [ Редагувати ]

Пам'ять загиблих побратимів сьогодні вшановували українські воїни на Донбасі. Біля селища Широкиного.

За останню добу ворог двічі обстріляв наші позиції. Поранених немає. Що відбувається на передовій - розкаже наш воєнкор Ігор Левенок.

Ось звідси з найвищого пагорба над морем відкривається панорама на Широкине. Колись це було привабливе курортне селище. Нині воно понівечене і розтрощене війною.

Тут на панівній висоті наші морпіхи встановили меморіальний знак на честь загиблих побратимів. Зараз на цьому місці майоріє українське знамено.

Кожного разу коли ми його підіймаємо, противник це бачить. Тому прапор спеціально двометровий, щоб їм було добре видно український стяг.

Щоразу морпіхи збираються тут у роковини загибелі своїх товаришів-воїнів, які віддали життя за Україну. Сьогодні саме такий день. Шикування, промова командира. Мовчазне покладання квітів.

Андрій Гнатов, командир бригади морської піхоти:

Вшанували хвилиною мовчання і покладанням квітів пам'ять загиблого у 2015 році матроса Сергія Касьяненка і так сталося, що сьогодні відбувається поховання ще одного героя російсько-української війни.

Цієї миті у Запоріжжі ховають Олега Андрієнка, який чотири роки воював у бригаді морської піхоти. Він загинув у Пісках одинадцятого січня від кулі ворожого снайпера. Комбриг каже, і на цьому напрямку бойові дії не вщухають.

Андрій Гнатов, командир бригади морської піхоти:

Тиша, десь там гавкіт домашніх тварин собак, але ця обстановка мінлива. Практично щодня ми фіксуємо порушення домовленостей досягнутих. Це інколи стрілецька зброя, яка застосовується противником, інколи це станкові гранатомети або ручні протитанкові, великокаліберна стрілецька зброя.

Українські військові вибили окупантів із селища та воно й досі залишається однією з найгарячіших точок цієї війни.

Після того як місцеві мешканці покинули Широкине, їхні оселі зайняли окупанти, позалишали після себе ось такі написи. 

Вони ж нічого розумного й нормального зробити не можуть. Можуть тільки руйнувати і зі своєї тупості підписуватися. Челяба це…? Челябинськ!

У селищі немає жодної вцілілої споруди. Територія всіяна смертоносним залізом. На позиціях Владислав спостерігає за супротивником. Йому 29. У морській піхоті вже третій рік. А вдома у бійця дружина та двоє доньок. Артем з Бердянська.

Артем, морський піхотинець:

За сто кілометрів звідси, не зміг просто вдома знаходитися, зная, що тута війна, біля мого дому.

І Артем, б'ється з ворогом за свій край, за незалежну Україну. Каже, зараз ця мета об'єднала багатьох людей під гаслом морської піхоти - "Вірні завжди". Певен жодного метра української землі чужинцям не дістанеться.

Звичайно я бачу закінчення війни, але з поверненням всіх наших територій.