Війна на Донбасі: яка доля жінки на фронті? [ Редагувати ]

На передовій пліч-о-пліч з чоловіками воюють десятки тисяч жінок. Вони - снайпери, навідниці й танкісти. А ще - командири підрозділів. І хай кажуть, що у війни не жіноче обличчя, Ігор Левенок у цьому засумнівався. 

У холодних шанцях із липкою багнюкою. Серед бійців ми зустрічаємо Олександру. Довге волосся, в амуніції, зі зброєю. Дівчина спостерігає за позиціями ворога. До нього звідси - рукою подати. Є інформація про нову снайперську групу супротивника. Саша застерігає - слід бути вкрай обережними.

 - Предупреждають, если там хтось, то заходи безпеки і не вилазити нікуди. - З якого року ви тут? - З сімнадцятого, с начала сімнадцятого тобто вже п'ятий рік пішов.

Олександрі - 22 роки, вона з Луганщини. Пригощає кавою. Розповідає, яке воно - окопне життя. Без косметики та вигод цивілізації.

Я не бачу смисла тут краситься, во первих, коли глаза накрашені тушью, то неудобно целиться дуже сильно, то есть мешаєт, ногті тоже потому шо нормально ні автомат не зарядиш, не почистиш нічого.

Мешкає Саша в маленькій кімнатці напіврозбомбленого будинку. Серед армійських речей у неї все ж є дзеркальце і помада. Жінка є жінка.

Ну я ярке вообще не люблю…

Військова спеціальність дівчини - навідник-оператор протитанкового ракетного комплексу «Стугна». Цю зброю армійці нині не застосовують. Такі умови перемир'я.

Олександра, військовослужбовець Збройних сил України:

Наводилась я, коли їздив танк на відстані два з половиною кілометри, то есть попадання було б точним, але ж нельзя.

Та від служби Саша не відмовилася. Воює в піхоті. У разі тривоги має хутко зайняти бойовий пост.

У мене є кулеметник мій, якого я прикриваю, щоб його не було чути. То есть з автоматом відволікаю вогонь на себе, так сказать.

Війна, змінює життя, ламає долі. Із батьком Олександра не спілкується. Той зараз по той бік. Чоловік не підтримав. Тож розлучилися. Та Саша запевняє: в неї є вагома причина бути тут. І ось вона. Син - Артем.

Я родилась у вільній Україні, в мене є син, якому три роки буде. Сейчас я тут тільки із-за сина, аби він потім в таку ситуацію не попав. Ну як, за мною скучає і вічно чекає, що я на танку якомусь приїду.

За час війни українки в одностроях довели, що вміють не тільки варити борщ. Нині в армії служать близько тридцяти тисяч жінок. Вони стають командирами бойових підрозділів, і водночас залишаються мамами, дружинами й коханими.