Дніпровська трагедія: чому строковик розстріляв десятьох людей? [ Редагувати ]
Родини загиблих отримають по мільйон вісімсот тисяч гривень
Тиждень шоку. Здавалося б, що може відвернути увагу українців від щораз більшої військової істерії та інформаційного бомбардування? І такою темою стала - жахлива трагедія. Масове убивство у Дніпрі.
Вранці 27 січня - у військовій частині на території заводу "Південмаш" солдат-строковик Артемій Рябчук розстріляв своїх товаришів по службі. Убив п'ятьох, ще п'ятьох - поранив. Вражають і холоднокровність, з якою хлопець убивав. І його спокій, коли він давав перші свідчення під час затримання.
Всі ці кадри зараз уважно вивчають експерти, які вже висунули перші версії, - чому це сталося. Серед них і психічні розлади хлопця, наслідування комп'ютерних ігор і дідівщина у частині, жертвою якої міг бути Рябчук. Усі відповіді треба чекати від слідства, та вже зараз зрозуміло головне - ця трагедія оголила низку проблем в українському війську, які потрібно вирішувати негайно.
Артемій Рябчук, затриманий:
Я выстрелил ей в голову.
Євгеній Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України:
Будь-кого з нас вразила та холоднокровність, з якою людина вчинила постріли.
Микола Балан, колишній командувач Національної гвардії України:
В одного військовослужбовця він стріляв двічі, в когось один раз. Досить професійно, прицільно і холоднокровно.
27 січня. Пів на п'яту ранку. Зброярня Нацгвардії, армійці якої охороняють завод "Південмаш". Уже за кілька годин це відео облетить всю Україну. А жорстокість та холоднокровність 20-річного солдата приголомшить кожного українця.
Артемій Рябчук, затриманий:
Я заряжаю первый магазин и стреляю по тем, двум, которые находятся в КЗЗ. Я знал, что ИДЗО связывается с частью каждые 30 минут. Для докладывания обстановки, я, для того, чтобы она не доложила пальнул по ней. Женщина меня не выпускала, я сказал откройте, мне надо срочно выйти. Не могу, не могу, не могу. Я выстрелил ей в голову.
Це - Артемій Рябчук розповідає після свого затримання. А до того - його п'ять годин шукали всі правоохоронці Дніпра. П'ять годин вони прочісували територію "Південмашу", прилеглі будинки та покинуті приміщення.
Все? - Да все. - Скажіть, чи затримали нападника? - Ймовірно, що так.
Рябчук подолав з автоматом в руках майже 20 кілометрів - до сусіднього міста Підгородне. Зрештою, правоохоронцям здався сам. Але те, що трапилось далі, - здивувало навіть досвідчених силовиків. Лише подивіться - як поводився молодий хлопець, який щойно розстріляв 10 людей.
Артем Рябчук, затриманий:
Вы снимаете? - Да нет. - Покажите. - Что тебе показать? - Значит снимаете.
Ці кадри й досі вивчають - експерти. Бо як пояснити - що змусило строковика піти на масове вбивство - і так спокійно про все розповідати. Авторитетний психолог-криміналіст Юрій Ірхін, який вивчав поведінку маніяків, вважає, що до злочину Рябчук ретельно готувався. І найпевніше, діяв за сценарієм комп'ютерної гри.
Юрій Ірхін, психолог-криміналіст:
Его поведение, телодвижения с оружием - это не движения человека, который впервые все это производит. То есть либо он в своем вооброжении все это прокручивал, он не сковано движится. Он не хаотично движится со стороны в сторону. Вообще создается впечатление, что он это все репетировал, прицельные выстрелы. Мне это напомнило либо компьютерную игру, либо страйктбол. Человек имеет навыки хождения с ним.
Такої ж думки й вже колишній командувач Нацгвардії - Микола Балан, який подав у відставку після розстрілу.
Микола Балан, колишній командувач Національної гвардії України:
Він готувався. Тому що він не часто заступав у цю варту. Він буквально три рази заступав на практичне стажування. І ось він другий раз заступив на бойову службу.
Але відповідь на головне питання - чому молодий солдат розстріляв товаришів по службі - досі без відповіді. У МВС кажуть - проблем із психікою у Рябчука не було.
Євгеній Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України:
Ми сьогодні з'ясували, що медичний огляд військовослужбовці дають майже на щоденній основі. Будь-яких фізичних ознак тортур, булінгу стосовно цього військовослужбовця виявлено не було.
Навіть більше, він хотів служити в армії. Три місяці тому добровільно прийшов у військкомат. Й успішно пройшов медкомісію.
Галина Котович, начальник військово-облікового бюро села Броска:
Ребёнок просто пришёл - не то, что его кто-то там приглашал - он пришёл сам сюда! Просто хотел в армию. Даже и карьеру собирался делать!
Це вже розповідає начальник військкомату в рідному селі Артемія. Аби спробувати зрозуміти його мотиви - ми вирушили у Броску, на Одещину. Надзвичайно добра та порядна людина. Так тут говорять про хлопця - майже всі, кого ми зустріли. Зараз будинок Рябчуків - зачинений: мати нещодавно поїхала до доньки в Росію, а батько п'ять років тому помер від серцевого нападу. Сусіди розповідають: родина була релігійною, але - відлюдниками їх назвати не можна.
Поліна Гуляндіна, сусідка:
Нормальная семья у них была - все труженики, вы понимаете?
Анатолій Науменко, сусід:
Справедливый был, тихоня! Никогда проблем с ним не было, он никогда не ругался, не курил, не пил.
Кажуть, Артемія навіть ставили в приклад його ровесникам.
Світлана Москвич, староста Броськівського Старостинського округу:
Он к своей маме очень хорошо относился! Он уважал её труд и старался её оберегать от трудной работы по дому, он взял на себя функцию кормильца!
У школі Артемій грав на кларнеті, займався спортом, допомагав учителям.
Марина Щербина, класний керівник Артемія Рябчука:
Якщо готувати щось треба на урок - ось на виховну годину - він був перший! Марина Степанівна, що вам допомогти? Вікторину скласти? Перший! Він ганяв у футбол з хлопцями і якщо там в коментарях було сказано, що він не мав друзів - це не правда. Ну, мабуть, сталася якась страшна подія там - якщо він пішов на це!
Дідівщина - одна із версій, чому Рябчук міг піти на злочин. У ЗМІ вже з'явилася інформація, що у військовій частині були самогубства нацгвардійців, які командування начебто приховувало. Чи так це - буде розбиратися слідство. Сам Артемій - про мотив мовчить. Йому інкримінують одразу три злочини - умисне вбивство, дезертирство та крадіжка зброї. Усі чекали - що скаже хлопець на засіданні суду, де йому обирали запобіжний захід? Рябчук - лише озвучив коротку промову.
Артемій Рябчук, підозрюваний:
Мне искренне жаль тех людей, которым я причинил боль своим поступком. Я виновен и полностью признаю свою вину. Мое единственное желание - не отправлять меня на гауптвахту, а в следственный изолятор. Это все.
Судове засідання тривало майже сім годин. Рішення - очікуване - два місяці у СІЗО без права внесення застави. За цей час слідство має пропрацювати усі можливі версії масового вбивства. Серед основних - називають не уставні стосунки. Мовляв, кілька тижнів тому Рябчук втрутився у конфлікт між спів службовцями. Доповів командиру. Натомість його самого почали цькувати. І він - почав готувати план помсти.
Тетяна Сап'ян, радник із комунікацій Державного бюро розслідувань:
Інформація щодо бійки, яка трапилася кілька місяців тому, та цькування затриманого військовослужбовцями вже перевіряється слідчими ДБР.
Юрій Ірхін, психолог-криміналіст:
Я понимаю, когда человек длительное время в этом находится. Он служит всего три месяца. Из трех месяцев, первый месяц - это неприкосаемое существо, к которому вообще никто не касался. Как можно пускай даже за три месяца развить такую лютую ненависть, чтобы совершить то, что он совершил? Как бы там не издевались, но есть другие средства, ну выхода из ситуации. Зачем для этого убивать 10 человек.
Навіщо? Це - питання не дає спокою і людям, які проводжали в останню путь п'ятьох загиблих. Прощання із жертвами організували у Дніпрі в будинку культури "Машинобудівельників".
Максим, колишній військовослужбовець Національної гвардії України:
Я с ним служил в одной роте и даже с ним заступал на один караул. Это был очень хороший человек и поверьте, он никогда не мог сделать никому ничего плохого. Это был офицер с большой буквы. Таких людей наверное еденицы.
Родичка загиблої Віри Лебединець:
Отличным была человеком, 13 лет проработала на заводе. Отстояла. Грудью защетила вот эту ситуацию. Единственная женщина легла на линию вместе с солдатами. И она препятствовала, чтобы не вышел через центральный вход завода.
Ще п'ять поранених - досі у лікарні. Найгірше позаду, кажуть медики. Прийшла до тями й найтяжча пацієнтка Жанна Шарова. В неї Рябчук - поцілив тричі. Її шанси на порятунок - лікарі називали дивом. І схоже, це стається. Зараз є надія на стабілізацію і Жанни, й інших поранених.
Сергій Риженко, головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова:
Всі вони були, по суті в калюжі крові. Коли їх забрали. Швидкі з Дніпропетровського центру катастроф давно не бачили такої картини. І ми одразу по суті почали переливати кров. Йде позитивна динаміка. Ймовірно те, що всі вони мають виживати. Робимо все для цього.
У Нацгвардії вже заявили - родини загиблих отримають по мільйон вісімсот тисяч гривень. Фінансову підтримку обіцяють і постраждалим.
