На Прикарпатті відроджують давні традиції плетіння вінків [ Редагувати ]

"Живий" вінок в пам'ять про полеглих героїв. На Прикарпатті відроджують давні традиції - плетіння вінків із гілля дерев та квітів для вшанування загиблих українських воїнів. Цим звичаям вже більше сотні років… Почали це робити на заході Україні за часів січових стрільців, коли на свято Трійці всім селом чи містом поминали загиблих бійців. Нині селяни плетуть "живі" вінки та вшановують пам'ять вже нових героїв, які віддали своє життя у боротьбі із російськими окупантами.

Прикарпатська майстриня Марія Турчин плете косу із гілочок верби. Вправно і легко, здається ніби в її руках, не деревина, а звичайне волосся.

Тепер з'єднаємо, як це буде. О, бачите. Ще трошечки б здалося.

Це основа "живого вінка". Марія розповідає: з верби плести найлегше, але можна брати й інші дерева. За своє життя вона сплела вже не одну сотню таких атрибутів зелених свят.

Зелених свят не обходилося, щоб я не робила декілька вінків.

Традиція плести зелені вінки на заході Україні давня, розповідають селяни. Раніше, напередодні свята Трійці, в поминальні дні, жителі сіл та міст покладали їх на могили загиблих воїнів - Січових Стрільців. Відроджувати ці звичаї знову почали в дев'яностих - зі здобуттям Україною незалежності.

Ольга Генза, жителька села Крихівці:

Зеленосвяточні традиції були пошановані на Україні давно. Ще в період після Першої світової війни було багато поховань, зокрема січових стрільців. До яких не було кому прийти на могили. З незалежністю ця традиція була відновлена в Крихівцях. І на жаль війна показує нам, що традиції збережуться надовго.

Тож Марія зараз не лише сама плете вінки, а й ділиться секретами майстерності з молодим поколінням.

Головне, каже майстриня, такий вінок має бути винятково з "живого" матеріалу. Зазвичай основу плетуть із гілочок верби, а каркас - із туї, м'яти, самшиту, ялинки та обов'язково дуба.

Марія Турчин, майстриня:

Для наших хлопців військових. Дай боже аби ми для них не робили вінки, аби вони жили. Але для них і січових стрільців то переважно робили із дуба.

Аби сплести живий вінок - потрібні помічники, які б справно подавали матеріали. Біля майстрині їх зібралося чимало.

Дівчатка, давайте до праці.

Уляна, жителька Крихівців:

Я пробувала, мене колись бабуся вчила. Але з ромашки. - Складно сплести такий? - Трохи складно. Робити ось таку косичку.

Тож пані Марія ділиться із дівчатами своїми секретами.

Так зі шпульки, або так намотати, бо не будете тримати, бо рука змучиться. Аби тримати в руках я робила колись кусочок дерева я зараз показую, а дівчатка зараз будуть собі робити. О так намотати сюди, аби ще одна могла робити і о таким дуже легко пересувати. Між пальцями легше.

Пів години часу та чимало гілля - і "живий" вінок практично готовий. Завершальний етап - декор. Його роблять з усього, що цвіте. Криховецькі майстрині обрали троянди, лілії та півонії.

Ти твориш, твоя фантазія, ти можеш робити як хочеш. Можеш прив'язувати квіти й воно буде суцільне із квітами.

А завершальний штрих - синьо-жовта стрічка…

Як? - Дуже класний, дуже. Вийшов такий багатий. Такий вінок як вінок. - А ну потримай, відчуєш вагу. - Трохи важкий. О тако його несли. Йшла процесія, і по двоє несли.

Сплести такого вінка - під силу навіть дітям, запевняють рукодільниці. Єдине необхідне вміння - заплітати косу. А решта - залежить від уяви та підручних матеріалів.

Юля, жителька Крихівців:

Бажання треба. Найважче завжди почати.  В мене бабуся коли я була маленька плела. Із м'яти, квітів, це був такий процес для мене магічний. О так, як тут. Коли вплітаються різні квіти, трави. Воно пахне особливо. Мені здається, це не просто рукодільний процес, він магічний.

За тиждень криховецькі рукодільниці сплели два десятки таких "живих" вінків. І на Трійцю всім селом вшанували пам'ять полеглих українських героїв.