"Прийняття" поверне українському народові вкрадені росією пісні [ Редагувати ]

"Не сміє бути в нас страху" - це назва четвертої пісні національної капели "Дударик" в межах проєкту "Прийняття". Його суть у тому, щоб повернути українському народу вкрадені росією пісні. Це такі як "Ой мороз мороз не морозь мене", "Любо, браття, любо", "Розпрощався стрілець" та десятки інших українських шедеврів, мелодії яких привласнив нечистий на руку сусід.

Україні час повернути своє й заспівати наших пісень в автентичному варіанті. На репетиції побувала Вікторія Балицька.

Першою із вкрадених росією пісень капела "Дударик" наприкінці травня заспівала "Знамено" Володимира Івасюка. Потім - світовий гімн анархістів з часів батька Махна "Любо, братці, любо". Його росіяни поцупили ще у першій половині минулого століття і видавали за свій.

Як батько заграє ворог враз ридає.

Є іти до кого молодому козаку.

Червоні ліворуч білі - праворуч,

а я піду до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо. Любо братці жить,

З нашим отаманом не приходиться тужить.

Третьою капела виконала стрілецьку пісню, яку совєти майже століття видавали за гімн революції та червоної армії.

Розпрощався стрілець зі своєю ріднею

Та поїхав в далеку дорогу.

За свій рідний край,

За стрілецький звичай

Йдемо в бій за свою перемогу.

За свій рідний край за стрілецький звичай.

На українські гарні мелодії росіяни вигадували свої слова, розповідає керівник капели "Дударик" Дмитро Кацал.

Дмитро Кацал, головний диригент національної капели "Дударик":

Там вдали за рекой заблестели штыки, это белогвардейские цепи. Наприклад, "Ой мороз мороз" - та сама історія. В саду синим айстри білі, - он вишел родом из народа, как говорится парень свой. Ну, то таке певна є огида. Але знаєте це як паталогоанатом працює, потрібно зробити цю роботу. Відшкребти оту мертвечину від нас.

Росія переінакшила десятки пісень, замовчуючи, що вони з України. Щотижня "Дударик" презентуватиме по одній. Нині зібралися на репетицію, щоб виконати "Не сміє бути в нас страху". Солістом запросили військовослужбовця Ореста.

Не сміє бути в нас страху

И жодної тривоги.

Чому? Бо ми є лицарі грізні, які залізної остроги.

Чому? Бо ми є лицарі грізні, які залізної остроги.

Цю пісню росіяни не помітили, тож і не вкрали. Проте вона стане частиною проєкту "Прийняття".

Орест, військовослужбовець:

Там навіть в куплеті є, що і ключі знаємо до дівчачих сердець, і нам нічо не страшно, і таким чином ми піднімаємо бойовий дух. Щоб ніхто не падав духом і знав, що ми повинні перемогти, що в нас інакшого варіанту немає зовсім.

Орест зараз на реабілітації - тож співпрацює із капелою "Дударик". І не забуває свою вірну подругу - гітару.

Такі як я вони в ліжку не вмирають,

зі смертю грають в перегони залюбки.