Макарів зазнав значних руйнувань під час боїв: як живуть люди у селищі [ Редагувати ]

Взяти Макарів, селище за п'ятдесят кілометрів від столиці, для окупантів було надважливим завданням. Це відкривало їм перспективу оточення Києва. І навпаки, не взявши населений пункт, російські війська самі опинились під загрозою оточення. 

Тож під час боїв Макарів зазнав значних руйнувань. Анатолій Журавльов навідався до селища. Про те, як там зараз живуть люди і хто допомагає їм з відбудовою? Дивіться далі.

Про те, що селище Макарів на Київщині на самому початку повномасштабної війни рашисти намагалися взяти штурмом, досі нагадують сотні зруйнованих і пошкоджених будівель.

Активні бої в селищі та довкола нього точилися близько місяця. Окупанти нещадно обстрілювали населений пункт.

Анатолій Журавльов, кореспондент:

Цей будинок хоч після ворожої атаки й вистояв, однак вцілів не повністю. Один з під'їздів зруйновано - не витримали перекриття. Тепер людям просто нікуди повертатися додому.

У кожного жителя Макарова, до якого "русский мир" наблизився впритул, - безліч неприємних спогадів.

Валентина Федоріненко, жителька смт Макарів:

Вони за хатами, з другої сторони, по вулиці отам – прострілювали. - Свата мого в полон брали із сусідом, у погребі держали. Він не хотів уєзжать – "Я не поїду!". Ото як уже як його випустили, то він прийшов і каже: "Всьо! Собіраємся".

Валентині Михайлівні та її родичам вдалося евакуюватися. У травні жінка повернулася додому - відтоді змушена наводити лад у квартирі, яку понівечили російські вояки. 

Валентина Федоріненко, жителька смт Макарів:

Я получила ООНовські, добавила 400 гривень - 2600 заплатила, поставила два стєклопакета. Я бачу приїхали робить кришу. То я це думаю взнать, де вони будуть робить. Єслі вони у мене там не позаліплюють дирки… Бо в нас там, де слів іде, труба, воно по тій трубі тече і на щиток і воно тече нам на п'ятий етаж, нам на площадку і ще й дальше.

Хтось відновлює житло самотужки, комусь допомагають посадовці чи благодійники. Ось тут - у гуртожитку одного з місцевих коледжів - працює команда волонтерів. 

Тетяна Симкович, адміністраторка волонтерського табору:

В мене друг спитав - чи я хочу поїхати на БУР-табір. І після того життя якось закрутилося-завертілося. 21-22 рік я їзжу як адміністраторка таборів і знаходжу своє служіння Україні в цьому.

Це другий тижневий заїзд волонтерського табору - із шести запланованих. Під час першого - вдалося відновити у гуртожитку дах, що був знищений під час бойових дій. Зараз тривають внутрішні роботи.

Тетяна Симкович, адміністраторка волонтерського табору:

Волонтери відновлюють зараз другий поверх. Ми займаємося демонтажем тут старої побілки, штукатурки і того всього. Підготовлюємо все для того, щоб шпаклювати і фарбувати стіни.

Та ось лунає повітряна тривога! Волонтери призупиняють роботу. Збираються в укритті.

Владислав Сенчак, волонтер:

Після закінчення тривог - ми знову ідем працювати, скажімо так, з більшим ентузіазмом, тому, що потрібно закінчити об'єкт вчасно.

За дві години - відбій тривоги. Роботи відновлюються. Ось цей хлопець - француз на ім'я Сільва. Каже, коли побачив у новинах усе, що коїть росія в Україні, не зміг залишитися осторонь. Приїхав допомагати.

Сільва, волонтер з Франції:

Я зрозумів, що просто повинен бути в Україні. Я відчуваю, як тут люди поважають одне одного. Вони неймовірні - добрі, сильні й хоробрі. Дійсно хоробрі. Мені приємно бути серед таких людей! 

Тетяна Симкович, адміністраторка волонтерського табору:

Вони просто самі якось до нас приходять (сміється). Саме в моєї команди завжди хтось є з іноземних волонтерів. Були кілька американців, зараз угорець і француз. Один із хлопців зустрів нашого волонтера на вокзалі і сказав – "У мене немає грошей, але в мене є руки і я хочу допомагати". 

Волонтери обіцяють і надалі допомагати людям із відновленням житла. Продовжать працювати й після перемоги! А тому з нетерпінням чекають, коли наші захисники перекреслять усі брудні плани рашистів і виженуть російську нечисть геть із України. 

Валентина Федоріненко, жителька смт. Макарів:

Нам миру, перемоги і вигнать їх. І дай Боже, щоб були всі живі, дуже… І тоді будем дасть Бог отстраюватися.