Українські гармаші не дають ворогові захопити місто та допомагають піхоті втриматись на свої позиціях [ Редагувати ]

Гармати, як наші, так і ворожі, під Соледаром не змовкають. Українські гармаші не дають ворогові захопити місто та допомагають піхоті втриматись на свої позиціях. Ці гармати М46 працюють майже безперервно - від інтенсивності залпів на деяких вже вигоріла фарба. На озброєння наших артилеристів вони стали кілька місяців тому - їх надала Македонія у рамках військової допомоги.

Валентин - військовослужбовець ЗСУ:

Тут стоїть 130 калібр - це взагалі протикарабельна гармата, вона стояла на кораблях, а потім поставили її на колісну базу. Снарядів не так багато на них є, але підвозять їх часто - ми працюємо кожен день, по сто снарядів можемо вистріляти по -150.

М46 хоча і прийшла до бійців від іноземців, але радянського виробництва. В 50-х роках 20-го століття гармату створили для експорту в країни Варшавського договору. Система старенька, але б'є влучно і далеко. Прицільна дальність - 27 кілометрів, тому для росіян батареї М46 пріоритетна ціль.

Навмання накриваючи посадки, московити намагаються хоча б полякати наших артилеристів. Та до вибухів і прильотів хлопці вже звикли. Обстріл припиняється так само раптово, як і почався. Олег цьому не дивується, адже зараз рівно година дня.

Я от тоже замечал, на других позициях, на Харьковском направлении, как только обед - они садятся обедать и сразу у нас ни целей, ничего.

Для наших гармашів таке затишшя - можливість підготуватись. Крайній тиждень роботи в артилерії багато, тому боєкомплект завжди має бути підготовленим.

Один зі снарядів Олег робить іменним. Після корегування цілей привіт від "Інтера" буде доправлений окупантам.

Утім М46 ведуть вогонь не тільки по піхоті. Зараз на Донбасі час запеклих артилерійських дуелей. Ця установка дістає до позицій російських гармат. Вибивати ворожу артилерію - задача для хлопців чи не найголовніша. Хоча і московити в боргу не лишаються …

Дмитро - військовослужбовець ЗСУ:

- Це далеко! - Шукають? – Да. Ще не знайшли. Досить довго вони нас шукають, вже третій раз переїжджаємо, міняємо свою позицію і навєрно через це і не знаходять.

Після звільнення Херсона основний удар наші військові очікують саме на Донбасі. Тож розслаблятися українські гармаші не збираються - роботи буде в них ще вдосталь.