Незламні Буча та Ірпінь: як багатостраждальні міста готуються до новорічних свят [ Редагувати ]

Весь світ готується до святкування Різдва та Нового Року. А от українці не те, що світкового настрою не мають: ми навіть вагаємося, чи ставити новорічні ялинки в містах. Втім відібрати свято в нас, і в наших дітей росіянам не вдасться. 

Далі наведемо приклад Бучі та Ірпеня - міст, які пережили страшну російську окупацію. Там до святкувань готуються попри все і вже встановили новорічні ялинки. Яна Танчак повернулася звідти.

Ми вʼїжджаємо в засніжену Бучу - місто, про страждання якого знає весь світ. За 33 дні окупації російські військові вбили та закатували тут сотні цивільних. Масові страти отримали назву "Бучанська різанина"... 

Нині Буча вже інша - домівки потроху відбудовують, працюють крамниці, у центрі доволі велелюдно. А на площі - новорічна ялинка. 

Яна Танчак, кореспондентка:

Це не просто новорічна ялинка, кажуть в Бучі. Це ялинка Незламності. Вона прикрашена різнокольровими кульками, ілюмінація мінімальна - і працюватиме від генератора. А навкруги замість традиційного різвяного містечка - Містечко незламності. 

Тут одразу кілька пунктів незламності - з теплом, із розетками, чаєм та старлінком.

Володимир, працівник "Пункту Незламності":

В нас є дві буржуйки стоїть, тепло, є пункт, де можна зарядитися, погрітися, прийти поїстию. Люди приходять постійно, коли пропадає світло, приходять люди до нас заряджаються, перехожі проходять, щоб погрітися.

У Бучанській міськраді нам розповідають - питали у місцевих мешканців, чи віарто встановлювати новорічну ялинку. Люди відповіли - варто. 

Тарас Шаправський, секретар Бучанської міськради:

Ми тим самим показуємо, що Буча відроджується і не дивлячись на військові дії, і не дивлячись на той терор ракетний, який застосовує наш ворог, що наш дух не зламати, що дух свята не дивлячись на те, що воно такими трагічними подіями і війною обтяжені, але дух свята все рівно є.

Запевняють: грошей із бюджету на неї не витратили, ялинка та іграшки - торішні. Жодних маштабних святкувань проводити не планують. Але невеличкий ярмарок таки буде - продаватимуть іграшки, щоб допомогти ЗСУ. 

Тарас Шаправський, секретар Бучанської міськради:

Це ялинкова клавдієвська фабрика ялинкових прикрас, виготовила ось такі іграшки новорічні - бачите ось, "дякуюЗСУ", з іншої сторони - Бучанська громада і тут також таке символічне зображення Бучі багатостраждальної. Іякраз на новорічних ярмарках, які будуть відбуватися, перша із яких буде 17 грудня.  

Тим часом новорічну ялинку роздивляються перехожі. 

Двояке рішення, дитина, внучка тішиться, а для мене якось "Пункт незламності", ялинка - отакий Новий рік, маємо, що маємо.

Новорічний настрій бучанцям намагаються створити місцеві підприємці. Ось наприклад, у цій кавʼярні біля житлового комплексу, який росіяни зруйнували найбільше в Бучі - вже повісили різдвяні прикраси. 

Борис, власник кав'ярні:

Звичайно, стараємось потрібна така атмосфера новорічна, щоб хоч чуть-чуть, щоб люди заходили.

Сусідній Ірпінь. Це місто чи не найбільше понівичили росіяни під час окупації. Його потроху відновлюють. Тут у центрі, як і в Бучі - теж людно. І теж - встановлюють ялинку! 

Олександр Маркушин, Ірпінський міський голова:

Це рішення було, знаєте, зараз війна іде і, звичайно, рішення не просте, але ми не хочемо забирати то свято у дітей в наших. В цьому році ми жодної ілюмінації по площі, по місту не встановлюємо, бо нема чого сьогодні її встановлювати, по-перше це економія електроенергії, а друге - ми будемо святкувати після нашої перемоги, наша ялинка 19 грудня, ми її засвітимо рівно на годину, і кожного дня ми будемо включати її рівно на годину в честь тих хлопців, які воюють на сході. Буде вона працювати від дизель-генератора.

Місцеві - повз ялинки не проходять. Фотографуються. 

- Ну життя триває. Хочеться людям свята. Це ж таке діло, діти ростуть все рівно.

- Хочеться вже, щоб якесь було свято, адже постійно у школі питають "як ви?" і ти постійно думаєш, що одночасно важко, адже війна, але тепер хоч щось можна відсвяткувати почати робити, щось нове.

- Хай стоїть, а шо. Хай діти тішаться, туристи якісь приїжджають. Просто то, що не буде освіщатися як обично, а так хай стоїть.

Дехто не стримує сліз.

Ну взагалі-то вона в мене викликала сльозу. Тому що Новий рік - це завжди свято. Якесь воно дивне цього року, але я думаю, що вона повинна бути - це радість, це сподівання, це надія і я впевнена, що наступного року все буде добре. Ми переможемо!