Військові та медики подарували свято малечі у лікарні "Охматдит" [ Редагувати ]
Постраждалих від злочинних дій росії зараз в "Охматдиті" - сотні.
На новорічні свята, хоч і в умовах війни, чекають маленькі українці. І подарувати свято та диво малечі - потрібно обов'язково. Так вирішили наі захисники та медики.
Що з цього вийшло? Розкаже Анатолій Журавльов.
Медзаклад. Але зараз на обличчях маленьких пацієнтів немає сліз. Лише посмішки, тим більше, що біля ялинки Святий Миколай роздає подарунки.
У лікарні "Охмадтит" на зимові свята персонал завжди намагається подарувати дітям святкову атмосферу. Навіть в умовах війни.
Данило, пацієнт лікарні "Охматдит":
Только вышел - самолет. Кидает бомбу. Падаем. Мама закрыла меня с папой, потом мы упали.
Наталія, мама пацієнта лікарні "Охматдит":
Був артобстріл по нашій місцевості. І осколками відрвало руку. І в Херсонській дитячій лікарні що змогли, те і врятували. Такий у нас "подарунок" від рашистів.
Артур у лікарні з мамою. Вони - з Херсонщини.
Наталія, мама пацієнта лікарні "Охматдит":
Ми були в окупації, нікуди не виїжджали, поки не сталася трагедія.
Данило отримав травми у Чернігові, під час облоги міста. Довго лежав у лікарні сам, бо допомоги медиків потребували й батьки хлопця. Лише нещодавно тато нарешті возз'єднався з сином.
Они семьёй лежали - папа, мама. Перед ними снаряд разорвался. У всех ноги. Маму сейчас перевели в зрослую больницу, соперировали. А папа более-менее начал ходить, а Даньку еще будем доделывать.
Данило, пацієнт лікарні "Охматдит":
Сейчас я чувствую себя хорошо! Только просто мы звоним маме, кажем "Как дела?"
Постраждалих від злочинних дій росії зараз в "Охматдиті" - сотні. Кожен - особливий. Кожен потребує особливої підтримки, кажуть лікарі.
Віра Колупаєва, вихователь лікарні "Охматдит":
Каких только детей не было, но вот эти самые родные. Самые тяжелые такие… Мы их одеваем. Мы с ними играемся, роднимся с ними…
Катя довго не говорила. Вона пережила атаку рашистів на залізничний вокзал у Краматорську.
Батьки того дня намагалися вивезти дівчинку з міста. Мама - під час ракетного удару загинула. Дівчині й зараз важко розмовляти зі сторонніми. Втім нам хоч на мить усе ж вдалося розвеселити Катю.
Катя, пацієнтка лікарні "Охматдит":
Мы плетем кольца из бисера и всякое такое плетем. А еще у нас гонки на колясках даже есть, да… - А врачи, шо говорят?! Ругают наверное за гонки?
А цим гостям діти зраділи найбільше. До лікарні - привітати маленьких пацієнтів із зимовими святами - завітали українські військовослужбовці.
У військових - традиційно промови короткі. Втім влучні й важливі.
Попри всі негаразди, щоб ти залишався дитиною, мріяв, і щоб твої сподівання обов`язково виповнилися, щоб вони були втілені в твоє молоде, але дуже потрібне Україні життя. Добре? - Да, хорошо.
Сергій Наєв, заступник начальника Генштабу Збройних сил України:
Це одна із таких важливих деталей, заради яких ми будемо бити ворога і звільняти наші території. Те, що є у нас, у військових, а це наше серце, - ми обов`язково поділимося з нашими дітьми, українцями маленькими. Для того, щоби ті негаразди, пов`язані з веденням бойових дій, менше торкалося їх душ дитячих.
Данило, пацієнт лікарні "Охматдит":
Конфетки! Я одну сьел. С котиком. Это моя любимая конфета такая!
Наші захисники обіцяють цими святковими днями знову завітати до лікарні. Аби діти розуміли - їх захищають.
