Вигнати росію: які механізми існують, аби позбавити країну-терористку членства в ООН? [ Редагувати ]

Як вигнати росію з радбезу ООН? Над цим питанням зараз працює уся українська дипломатія. Зрозуміло одне - країні-агресорці не місце в Організації Об'єднаних Націй. Членство в ООН вона формально зайняла після СРСР і фактично узурпувала його там.

Аргументи України, а також шанси вигнання росії з Радбезу ООН - дослідила наша британська кореспондентка Світлана Чернецька.

росія стала членом Організації Об'єднаних Націй відносно недавно - у 1991 році. Після розпаду радянського союзу москва просто отримала це місце у спадок. І навіть нині у чинному статуті ООН серед постійних членів Радбезу вказана не рф, а саме Союз радянських соціалістичних республік. Тож Київ вирішив підняти питання легітимності перебування росії в ООН. 

Аргументи Києва прості. Росія мала пройти законну процедуру набуття членства в ООН. Як це, приміром, сталося із Чехією та Словаччиною після розпаду Чехословаччини. За статутом організації, їхні заявки розглянули в Радбезі та Генасамблеї. Що ж до росії, то все вирішив один лист президента РСФСР Бориса Єльцина на ім'я генерального секретаря ООН.

Томас Грант, доктор юридичних наук, професор Кембриджського університету:

ООН сильно переживала, щоби не було жодних сутичок, бо розпад СРСР розглядався потенційно ризикованим періодом в історії, тож західні країни, країни колишнього радянського союзу та й по всьому світові переживали, щоби перехід був гладким та мирним. Отже, ніхто не питав чимало людей питали, як так сталося, що росія отримала місце колишнього СРСР.

Як би там не було, але з точки зору закону - мав місце технічний дефект, наполягає доктор юридичних наук Томас Грант. Тож Київ має всі підстави перевірити законність передачі радянського місця.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України:

росія займає місце постійного члена Ради безпеки ООН без належних юридичних підстав для цього і внаслідок, відверто скажемо, шахрайської схеми, яка відбулася 31 рік тому. Буде вкрай непросто, але настав час відвертої аргументованої розмови про узурпацію росією місця в радбезі ООН та ООН загалом. Міжнародне право, а не інтриги та махінації на догоду росії, ось на чому стоятиме Україна.

Щоправда, далеко не всі експерти погоджуються із таким підходом. Мовляв, процедура переходу була неідеальною, але цілком зрозумілою.

Ендрю Макліод, професор Королівського коледжу Лондона:

Є технічна площина в міжнародному праві, що коли країна розпадається, як Югославія, як радянський союз, то які шматки - це попередня країна, а які шматки - це нові країни. Отже, якщо ти маленький шматок і від'єднуєшся, то ти країна наступниця, це означає, ти нова країна і всі попередні права та обов'язки не діють, ти маєш все заново домовлятися. А якщо ти велика частина країни, то можеш сказати - я країна-продовжувачка і я маю усі права та обов'язки попередньої країни та просто змінюю ім'я. І це саме те, що зробила росія, коли маленькі республіки від'єдналися від СРСР.

Втім, навіть якщо закрити очі на дотримання процедури переходу радянського місця, все ще залишається ключове питання щодо членства росії. Бо вона не відповідає основному критерію організації, наполягає Київ. В статуті ООН вказано, що участь можлива виключно для миролюбних держав. Тоді коли рф вже вісім років веде збройну агресію проти України.

Томас Грант, доктор юридичних наук, професор Кембриджського університету:

Дуже важливо, що росія пообіцяла, що кордони колишніх радянських республік були визначені назавжди. Росія погодилася, що вона не претендує ні на чиї землі. Такою була угода. Росія отримала місце постійного члена Ради безпеки ООН. Вона також отримала космодром в Байконурі, більшість радянського морського флоту, всю радянську ядерну зброю, про що українцям не потрібно нагадувати. Росія отримала багато заморського майна та активів, росія отримала багато і не дала багато у відповідь, окрім обіцянки - поважати кордони. Міжнародне право передбачає, якщо одна сторона угоди чи один учасник угоди порушує угоду фундаментально, не просто якесь технічне порушення, а дійсно велике порушення, то значить угода більше не діє.

Це правда, що за всю історію існування - з ООН не вигнали жодного члена. Але було кілька випадків, коли участь країни в організації обмежували чи призупиняли. Так сталося з Угорщиною у 1956-му, після революції. Її відсторонили на три роки. Так сталося і з Південно-Африканською республікою за режиму апартеїду.

Томас Грант, доктор юридичних наук, професор Кембриджського університету:

В обох випадках асамблея досягла рішення через використання процедури вірчих грамот. А це звична справа, це як ведення господарства. Вірчі грамоти використовують, щоби впевнитися, що певна особа, яку країна відправляє представляти її в ООН - дійсно представляє цю країну. Але у 1956 Генасамблея зімпровізувала щодо цих процедур і використала їх, щоби усунути Угорщину і ПАР. Отже, якщо це було зроблено в цих випадках, то в цьому немає нічого нового, то підстави щодо усунення росії сьогодні виглядають щонайменше такими ж сильними, як і в цих попередніх випадках.

Особливо гостро повстало російське питання через право вето. Як постійний член Радбезу ООН, вона використовує це право на голосуваннях щодо України. Тож мова має йти не лише про призупинення членства москви, але про реформу організації загалом. Так вважають і в США, і в Євросоюзі.

Шарль Мішель, голова Європейської Ради:

Використання права вето має бути виключенням, але ми бачимо, що це стало правилом, а не винятком. Реформи необхідні й терміново. Дозвольте мені поділитися з вами таким переконанням: коли постійний член Ради Безпеки розпочинає неспровоковану і невиправдану війну, війну, яка засуджується Генеральною Асамблеєю, призупинення членства цього члена в Раді Безпеки, на мій погляд, має бути автоматичним.

З початком цього року з'явилися шанси на зміни в ООН. За процедурою, 10 непостійних членів Радбезу обирають на дворічний термін. З січня серед них з'явилася Японія, яка вже давно відстоює реформу цього органу.

Фуміо Кісіда, прем'єр-міністр Японії:

Ми маємо визнати той факт, що довіра до Організації Об'єднаних Націй поставлена на карту через агресію постійного члена Ради Безпеки росії проти України. Ми, держави-члени ООН, повинні діяти, щоб відновити довіру до цієї організації. Часто вказувалося на дискусії про недієздатність Ради Безпеки. Ми обговорювали це питання майже 30 років. Але зараз справді потрібна не дискусія заради дискусії, а дії в напрямку реформ.

Саме через бездіяльність та неефективність проти країн-агресорів розпалась попередниця ООН. Ліга Націй була першою міжнародною міждержавною організацією, яка мала відстоювати мир та безпеку у світі. І цілком вірогідно, що російське питання стане тестом на виживання самої Організації Об'єднаних націй.