На Одещині група ентузіастів рятує коней [ Редагувати ]

На Одещині група ентузіастів рятує коней, яких, виїжджаючи за кордон, залишили їхні власники. Дізнавшись про це, українці почали присилати людям допомогу - тож тепер зоозахисники можуть взяти під опіку ще більше тварин. Про історію людяності під час великої війни - дивіться у матеріалі Андрія Анастасова.

Это Гроза - это вот та лошадка, которая была спасена в марте. Ну, как получилось: владельцы уехали, эвакуировались, когда у нас были тут достаточно шумные моменты и вот они написали мне, что у них два пути: или сдать их на мясо, или они просто помрут с голоду.

Гроза, Карат, Торнадо... Після початку повномасштабного вторгнення здати їх на м'ясо не дозволили працівники кінного клубу на Одещині. Залишених власниками коней - викупили чи самотужки, чи з волонтерами - і наразі тут вже п'ять врятованих меринів та кобил.

Олеся Мунтян, учасниця кінного клубу:

Ну, как можно пройти мимо - животное это живая душа! Оно хочет жить, оно хочет радоваться, оно заслуживает этого! Если человек может попросить о помощи, то животное не может: оно тихонько приходит и тихонько уходит и никто не знает, сколько страданий за свою жизнь оно пережило.

Наразі врятовані коні почуваються добре. Працівники кажуть: двері їхнього подвір'я завжди відчинені для всіх охочих. Тут дотримуються такої філософії: спочатку люди прийшли на допомогу коням, а тепер коні - допомагають людям!

Галина Крюгер, учасниця кінного клубу:

Сюда приходят люди и говорят: мы даже сегодня не хотим сидеть на лошадях - погоды нет, например - а вот мы походим, мы покормим, посидим вот тут в беседочке - и мы приходим домой как будто мы где-то оздоровление прошли, у нас нервы приходят в порядок.

Втім, утримувати тварин зоозахисникам дедалі стає складніше: не вистачає грошей на корми. Дізнавшись про це, цього разу на допомогу прийшли вже військові. Кинули клич у соцмережах - і майже відразу українці назбирали необхідні кошти. І вже придбали сіно - понад чотириста тюків: цієї кількості коням вистачить принаймні до квітня.

Сергій Судець, підполковник Національної гвардії України:

Ми виклали звіт у каналі й дуже позитивно все: там люди писали коментарі, що до сліз - і що в цей час навіть ніхто не міг подумати, що так ми зможемо допомогти в даному випадку Дай Бог, щоб по Україні всі так робили - тому що покинутих тварин дуже багато.

Військові пообіцяли взяти своєрідну опіку над врятованими тваринами, а зоозахисники радіють - адже тепер зможуть подбати про ще більшу кількість коней. І ті, як запевняють у клубі - дуже вдячні за таке людяне ставлення до себе.

Діана Русляченко, учениця кінного клубу:

Тобто вони, звісно, це розуміють: хто біля них, що роблять до них люди - вони це все розуміють - і тому саме цими емоціями ти і себе надихаєш на ще більші вчинки!