росія вчиняє геноцид українців: чи вдасться притягнути винуватців до відповідальності [ Редагувати ]
У час, коли весь цивілізований світ вшановує памʼять жертв Голокосту, у ценрі Європи розгортається новий геноцид - росія вчиняє геноцид українців. Напередодні Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила відповідну резолюцію. Це визнали й парламенти низки країн. Чому їх поки не багато? Та чи вдасться притягнути винуватців до відповідальності? Зʼясовувала Ольга Жидецька.
Масові вбивства мирних жителів, обстріли цивільної інфраструктури, депортація та примусова мобілізація на окупованих територіях - усе це стало повсякденними новинами для українців. І такі дії росіян - ознаки найтяжчого міжнародного злочину - геноциду. Умисного винищення людей за національною ознакою.
Тарас Загородній, політолог:
Вони це відкрито говорять, що всіх українців треба знищити. Дітей треба знищити насамперед. Росія сповідує абсолютно такі речі: знищення і геноцид - це в стилі 19-го сторіччя.
- Мы отнимем у вас вашу Конституцию. Мы сожжем ее на Крещатике вместе с вами, на ваших же огнях, как вылюбите, на шинах и на покрышках.
Олександр Дугін, ідеолог "руського міра":
Я думаю убивать, убивать, убивать! Больше разговоров никаких не может быть.
На агресивну риторику російської влади та її пропагандистів звернули увагу депутати ПАРЄ. Відповідну резолюцію ухвалили напередодні.
З'являється дедалі більше доказів того, що російська офіційна риторика, яка використовується для виправдання повномасштабного вторгнення й агресії проти України, так званого процесу "деукраїнізації", має ознаки публічного підбурювання до геноциду або розкриває геноцидний намір знищити українську націю як таку, чи щонайменше, її частину.
У ПАРЄ нагадують - росія є учасницею Конвенції про запобігання злочину геноциду 1948 року, тож свідомо її порушує.
Про це говорять дипломати багатьох країн, однак офіційно дії росіян в Україні геноцидом визнали лише парламенти Польщі, Естонії, Латвії та Литви, Канади та Чехії. Правозахисники пояснюють: процесуально цей найтяжчий злочин складний у доведенні і незручний політично. Бо формально відповідальність за нього має розділити й міжнародна спільнота.
Катерина Рашевська, юристка правозахисної організації:
Нікому не хочеться визнавати, що навіть не те, що його власна держава, а навіть чужа вчинює геноцид. Тому що відповідно до Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього, вся світова спільнота відповідальна за те, щоби не допустити геноцид, щоби його попередити. А коли він настає, а потім коли ми гальмуємо якісь певні процеси, які би сприяли тому, щоби збройний конфлікт пошвидше завершився, щоби геноцид не продовжувався і так далі.
Тим часом копітка робота зі збирання доказів, які вказують на геноцидні наміри, триває. Їх вже - стоси. Найперше на розгляд міжнародного правосуддя юристи мають намір подати факти, визнання яких геноцидом вже мало історичний прецедент.
Катерина Рашевська, юристка правозахисної організації:
Ми взяли такий залізобетонний мінімум, коли дітей передають в російські сім'ї, оскільки це уже колись давно після Другої світової війни на рівні Нюрнберзького трибуналу, було винесене рішення у справі Руша, де дія Лебен Сборна, дія всіх осіб, які були задіяні до цієї програми, що стосуються викрадення дітей з окупованих територій та передачі їх на виховання у родини ессесівців було визнано злочином геноциду.
Прокурори Міжнародного кримінального суду вже заявляли, що взяли до розгляду факти вчинення воєнних злочинів в Україні. Розглядати такі справи можуть і національні суди, і не тільки українські. Однак треба розуміти, що вирок однозначно не буде швидким. І ймовірно, не означатиме, що винні будуть покарані.
Тарас Загородній, політолог:
Тому що їх фізично неможливо буде просто забрати з російської федерації. Тут іншого виходу, як робив Ізраїль з військовими злочинцями, я не бачу. Чи є це правовим механізмом - ну скоріш за все ні. Чи є це справедливим мехнізмом? Є справедливим механізмом. Щоб вони раз і назважди запам'ятали, що вони є злочинцями і ніхто не уникне покарання.
Система міжнародного правосуддя повільна і неповоротка. Та нині - через 11 місяців кровопролиття - захід приходить до розуміння, що війна розвʼязана росіянами в Україні пройшла точку неповернення. І єдиним способом убезпечити світ від подальшої агресії та зберегти силу права є допомога Україні. І зброєю, і справедливою правовою оцінкою.