Ринок праці відновлюється і навіть встановлює рекорди: які професії зараз у попиті [ Редагувати ]
Ринок праці відновлюється і навіть встановлює рекорди: кількість вакансій стрімко збільшується, що часом роботодавці побоюються кадрового голоду. Конкуренція мала, а зарплата росте.
Які професії зараз у попиті? Кого шукають і яких фахівців не вистачає? Сніжана Сидорук розкаже.
Вікторія - з Харкова. Їй 19. На Рівненщину приїхала пів року тому. Хотіла втупити в університет - не вийшло. Тепер вчиться створювати одяг.
Вікторія, переселенка з Харкова:
Я хотіла завжди, але там платні курси, ну я не мала грошей і тут така можливість, я вирішила нею скористатись. Я шила вже футболку на тертій день.
Сьогодні ми повинні навчитися правильно обробляти накладну кишеню. Для цього я підготувала вам деталі. Це основна деталь і деталь самої кишені.
Це студія, де жінки вчаться шити. Вони різного віку та професій. І сюди прийшли опанувати новий фах, аби не сидіти без копійки. Багато хто через війну втратив роботу. Як от пані Надія - інженер-електрик. Бажаної вакансії не знайшла. Вирішила перепрофілюватися.
Надія, жителька Рівного:
Я вже вчуся місяць. Навчилась вже багато чого. Дуже гарно тут розповідають і дають дуже багато практичних навичок, які потім можна застосувати.
Ці курси - безкоштовні. Їх організувала місцева асоціація легкої промисловості, бо робітників на швейних підприємствах катастрофічно бракує.
Інга Попенко, керівниця швейного виробництва:
Навчальний курс триває два місяці. Реально навчитися, тому що це наприклад деталь дитячої куртки і вже на третьому тижні вони, наприклад, вміють шити вхід в кишеню. Для нас це зовсім просто, але насправді це складний процес.
Одразу після навчання швачки отримують пропозицію роботи.
Ці дівчата, які знаходяться в цьому ряді, це дівчата, які прийшли до нас в навчальну студію 5-го вересня. Провчилися два місяці і сьогодні вони вже працюють.
Катерина на цьому швейному підприємстві працює вже п'ятий місяць.
Катерина, швачка:
Графік роботи з 8-ми до 5-ти, ми шиємо різне. Ми шиємо і сукні, ну як коли буває. Звичайно так, як ми навчаємось, ми не завжди там норму витягуємо, але чим далі, тим краще ми шиємо, тим швидкість зростає в нас.
З початком великої війни це швейне підприємство перекваліфікувалося під потреби військових: шили прапори, термобілизну та амуніцію. Та тепер знову повернулися до основного виробництва.
Шиємо гарні сукні. Ми робимо все, аби економічний фронт був забезпечений таким тилом як ми.
Попри війну швейна галузь не лише вистояла, каже керівниця "Асоціації легкої промисловості", а й навіть нарощує виробництво. Адже потреба, в тому числі і у військовому одязі та спорядженні, - величезна, а робочих рук не вистачає.
Оксана Харькіна, керівниця Асоціації легкої промисловості (Рівне):
Кадрів не вистачає - швачок, технологів, конструкторів. Зараз дуже велика проблема механіків, тому що механіки - це чоловіки. Ми бачим позитивний результат: дівчата працюють, отримують зарплату і ми задоволені виробники задоволені, які потребують кадрів і держава отримує податки.
Не лише швачок, а ще й водіїв, продавців та механізаторів бракує на ринку праці, розповідають у центрі зайнятості. Особливо гостро нині стоїть проблема, де ще до війни працювали лише чоловіки. Бо тепер більшість із них воюють. Тож міркують, як тепер їх замінити жіночими руками.
Іван Ткачук, директор Рівненського обласного центру зайнятості:
Підприємство, яке займається фанерним виробництвом, вранці прийняли двох крановщиків на башенний кран - після обіда їх забрали - повєстки вручили. Хлопці значить. Підприємець каже: стою, шо робить? Кажу, давайте будем агітувать жінок вчить на крановщиків і вони будуть працювать. Хлопці воюють, техніка стоїть, а економіка повинна працювать.
Нині на Рівненщині вісімсот "гарячих" вакансій. Професія швачки - взагалі на піку популярності. Ольга ще місяць вчитиметься шити одяг, але дівчина певна - без роботи не залишиться. А з нею і до перемоги ближче.
Ми допомагаєм нашій армії цим. Крім того, що з нашої зарплати відраховують, ми можем ще свої кошти кожен день донатити.