Деокупація Київської області: яку роль зіграв захист аеродрому в Гостомелі та як люди пережили 33 дні в рашистській неволі [ Редагувати ]

Катування, звірства, знущання з цивільних і масові розстріли. Все це побачив світ рік тому після деокупації Київської області. Російські загарбники намагалися репресіями залякати місцеве населення. Утім не вийшло. Ба більше, українська армія зірвала всі плани росіян прорватися до Києва.

Яку роль у цьому зіграв захист аеродрому в Гостомелі? І як люди пережили 33 дні окупації? Разом з жителями Бучі згадував Олександр Васильченко.

Найзапекліші бої в Гостомелі були саме тут, на аеродромі.

Таким я запамʼятав розбите літовище рік тому. Понівечені й обгорілі БМП, розбомблені гаубиці, тисячі гільз під ногами й розстріляна "Мрія".

Саме так зараз виглядає найбільший у світі транспортний літак Ан-225 "Мрія"

Аеродром в Гостомелі для росіян був стратегічною ціллю. Сюди окупанти хотіли висадити основні сили свого десанту і важку техніку. Втім в перші ж хвилини вторгнення наші оборонці дали загарбникам гідну відсіч.

Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:

Я, чесно кажучи, був заскочений тим, що наші строковики, навіть не зважаючи на те, що це непрофесійні солдати, і основне їхнє завдання полягає не в тому, щоб воювати в першій лінії, і взагалі брати участь у бою, але вони дуже азартно воювали проти російських десантників. Були такі дуже мотивовані.

Втім українським військовим доводилося кілька разів відступати з позицій. Повністю звільнити аеродром, наші захисники змогли в кінці березня після зачистки Гостомеля.

Олександр Васильченко, ведучий:

Буча. Вулиця Вокзальна. Саме тут українська армія спалила колону російської техніки. Про те, що на цій вулиці були одні з найзапекліших боїв, зараз практично нічого не нагадує. Тут відновили будинки, відновили асфальтове покриття і доріжки, але те що відбувалося тут, і всі ці жахіття, ми пам'ятатимемо ще дуже довго.

Ось так вулиця вокзальна виглядала рік тому.

Світлини з цієї вулиці побачив весь світ, тут була зупинена рашистська колона.

Ми чули ось це бух-бух. Вибухи. Ми ж не вилазили. я там виглядав трохи з погреба. Горіло, зривалося десь з 9 до 5 вечора

Той день пані Світлана згадує с жахом.

Тут було пекло

І це пекло російським окупантам влаштували наші захисники.

Світлана, мешканка Бучі

У перший день, як вони їхали, я з темної кімнати виглядала у вікно і рахувала. Їх їхало більше ніж 50 БМП, один танк, з горючим одна машина і видно кухня. Вони там всі майже полягли. Тікали назад - 4 машини.

Свою злість окупанти виміщували на цивільних. Смерть не оминула тут майже жоден дім. Жінка каже: загарбники вбили її невістку.

Окупанти людей вбивали щодня. Викрадали, закатовували, гвалтували, спалювали або розстрілювали просто на вулицях.

По вулиці Кірова лежало дуже багато мертвих людей.

Олександр Васильченко, ведучий:

Після звільнення Бучі весь світ побачив звірства росіян. Правоохоронці щодня знаходили масові й поодинокі поховання цивільних. Вбитих і закатованих знаходили в підвалах. На вулиці Яблунська, де ми зараз знаходимося, просто на проїжджій частині лежали десятки вбитих цивільних. От подивіться, навіть на паркані зберігся надпис "Тіло" і напрямок, де знаходився труп вбитої цивільної особи.

Саме вулиця Яблунська і стала маркером руського миру. Валерій веде мене на місце, де 2 тижні лежало тіло молодого хлопця.

За кілька метрів звідси, згадує чоловік, були розстріляні машини на яких евакуювалися люди.

Валерій, мешканець Бучі:

Тут три машини перекинуті були з надписами "Люди". Розстріляні наглухо, ну вже дітей не було, забрали видно.

А ці світлини шокували весь світ. Спочатку росіяни не давали ховати вбитих. Тіла тижнями лежали на вулиці. Ризикуючи власним життям, здебільшого вночі, місцеві ховали вбитих.

За 33 дні окупації росіяни скоїли 9000 злочинів. Вбили понад 1400 людей, серед яких 37 дітей. В Бучі виявили кілька катівень і місць масового поховання. Після звільнення міста поліцейські ледь не щодня повідомляли про жахітливі знахідки.

Андрій Небітов, начальник Головного управління Національної поліції в Київській області:

Буквально вчора в Бучі, у "Променистому". Це дитячій табір, де був штаб військ російської федерації. У підвальному приміщенні знайшли 5 закатованих людей, які були з зав'язаними руками й застрелені зі стрілецької зброї в скроню.

Кадри цих страшних злочинів, каже Віталій, досі перед його очима.

Те що дивишся, одне, а як згадаєш. Жінка моя досі боїться там ходити, бо там лежав труп.

На питання, чому росіяни по-звірячому ставилися до цивільного населення, чоловік знаходить тільки єдину відповідь.

Валерій, мешканець Бучі:

 Це хіба люди? Я 20 років проробив далекобійником, всю цю росії об'їздив. Кацапи є кацапи