Селище Нью-Йорк безжально нищать московити [ Редагувати ]
Ворог продовжує атакувати на кількох ділянках фронту одночасно. Генштаб звітує - про важкі бої на Куп'янському, Лиманському та Авдіївському напрямках. Та всі спроби росіян безуспішні. Сили оборони України підтримують лінію фронту. Знають поразки російських підрозділів і поблизу Мар'їнки.
Намагаються окупанти повернути й втрачені позиції неподалік Бахмуту. Втім місто і надалі під вогневим контролем Збройних Сил. Наш воєнкор, Ігор Левенок побував у вщент зруйнованому прифронтовому селищі Нью-Йорк. Це біля окупованої Горлівки. Його репортаж з передових позицій далі.
Знелюднілий і понівечений український Нью-Йорк.
Якщо раніше це було раз на два-три дні, то зараз кожен день…
Навіщо ворог б'є з артилерії та авіації по домівках мирних жителів?
Стрілецькі бої, кулеметні черги, працює артилерія, ми чуємо постійно канонаду. Ось така тут симфонія в українському Нью-Йорку…
Позиції піхотинців "королівської" бригади. Як дають відсіч окупантам?
Помаленьку працював по тому квадрату, і було гарних два зрива.
Селище Нью-Йорк. Його крайні вулиці то вже передова. До окупованої Горлівки лічені кілометри. Фронт тут застиг на одному місці ще з дві тисячі чотирнадцятого. Утім, за час широкомасштабного вторгнення рашистів це містечко змінилося. Московити безжально нищать його. Зокрема, авіацією.
Щодня і кожен день - це і вертольоти, і літаки, але вони доволі не точні, і тому внаслідок цього страждають цивільні об'єкти. І якщо проїхатися Нью-Йорком, то тут немає фактично цілих будівель.
Масштаби руйнувань справді вражають. Скрізь вирви від бомб та снарядів. Цивільних у цій частині селища вже не зустрінеш. Моторошний пейзаж бодай трохи розбавляє зелень.
Ігор Левенок, кореспондент:
Усіх світових політиків, які зараз зволікають із постачанням зброї українцям, і зокрема зволікають із постачанням літаків, я хотів би запросити сюди, до українського Нью-Йорка, аби вони подивилися на те лихо, яке тут накоїла російська авіація. Вона нищить це містечко, б'є по цивільних, це просто якийсь жах…
Максим, командир роти 24-ї ОМБР ім. короля Данила Галицького:
На жаль, поки що в авіації ми програємо, тому що тим озброєнням, яке ми маємо, ми не можемо завдати такої великої шкоди російській авіації. Якби ми мали ті ж самі F-16, то було б набагато простіше, набагато простіше. Просто-напросто навіть сам моральний ефект. Це навіть не кулемет і це навіть не танк. Це на порядок серйозніші речі.
До самих позицій наших піхотинців крокуючи перевальцем вже не дістанешся. Треба бігти. Чим швидше, тим краще, аби не потрапити у ворожий приціл.
Отака тут місцевість. Пішки не походиш.
Тут нас зустрічає боєць на псевдо "Малюк".
Росіяни поки принишкли, бо перед цим "Малюк" виявив одну їхню вогневу точку. І "насипав" туди від душі.
Позивний "Малюк", військовослужбовець 24-ї ОМБР ім. короля Данила Галицького:
Неспішно, акуратно я працював на великій іграшці. Це "Браунінг" М2. Помаленьку працював по тому квадрату, і було гарних два зриви. Після того були прильоти біля мене дуже близько, але нічого. Пару секунд і далі почав працювати...
В окопах нас супроводжує боєць на псевдо "Лісник". Його історія вражає. Побував у російському полоні. Втік звідти й знову повернувся у стрій.
Позивний "Лісник", військовослужбовець 24-ї ОМБР ім. короля Данила Галицького:
- Коли ми цей нежить виженемо вже? Розумієте, тут багато факторів грає. На початку війни було багато добровольців, багато тих, хто хотів іти й хотів захищати, зараз не така, по-перше, ситуація, звичайно, але саме головне для нас - озброєння.
Перебіжками ми знову повертаємося у Нью-Йорк.
Та не на тих нарвалися кажуть бійці. В окопах залишаються молоді, вмотивовані солдати. Вони знають, як розмовляти із ворогом. І навіть російські пілоти, які бомблять Нью-Йорк, теж відчувають із ким мають справу.
До війни в українському селищі Нью-Йорк на Донеччині мешкало до 12 тисяч населення. Нині тут і досі живе багато цивільних, за різними даними близько п'яти тисяч жителів. Серед яких чимало дітей.
