Волонтерив і добровільно пішов на передову: історія воїна-артилериста [ Редагувати ]
Він каже про себе, що теж не народжений для війни. Але зараз на передовій. Наш наступний сюжет про воїна-артилериста 128-ї гірсько-штурмової бригади. Попри юридичну можливість не йти до армії, Валентин вирішив підписати контракт. Раніше він волонтерив та деякий час служив у ТЦК. Своїми думками щодо мобілізації та про те, як змінилась війна, далі в матеріалі Інни Гогой.
В країні війна, у нас є обов’язки - те, що по закону, і є просто моральні обов’язки, які ти можеш вибрати для себе, свій шлях.
Свій шлях обрав для себе і військовослужбовець Валентин. Разом із побратимами-артилеристами він служить у лавах 128-ї бригади. До гірсько-штурмової долучився за контрактом пів року тому, хоча юридично мав усі підстави не йти до війська.
Валентин, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ:
В мене так званий "золотий парашут" дійсно є, але я ним не скористався, я не розумів, як це взагалі можна зробити, війна. Там за фахом Німеччина дзвонила, пропонувала роботу, при тому на таких умовах, що не було б війни, я б поїхав, но я не можу з цим, якщо я поїду, я буду все життя мучитись, мене це не влаштовує.
З 2014-го Валентин волонтерив і закривав багато запитів від військовиків. У тилу організовував проєкти, що нагадували цивільним про події на сході країни. А ще він один із засновників українського волонтерського радіо, яке мовило на Донеччині.
Валентин, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ:
Багато різних речей намагалися робити, привертати увагу до проблематики війни до того, що вона є, привозили все, що необхідне. Я почав закривати питання по-іншому, я почав їздити по лінії фронту і на той момент в принципі всі "гарячі" точки, вся мапа, я скрізь був.
З початком великої війни Валентин у перший же день попрямував у ТЦК, де йому запропонували посаду. Згодом вирішив йти на передову. Однією з причин, зізнається, була і поведінка цілком придатних, але ненароджених для війни військовозобов’язаних.
Валентин, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ:
Я ж тоже не народжений, я ж такий самий цивільний, но цей обов’язок все одно прийдеться виконати. Держави України як такої не буде, якщо ми її не будемо захищати. І це не жарт, на жаль.
За словами армійця, на фронті відчувається підтримка побратимів і це додає сил протистояти ворогу. Напрямок, на якому нині перебуває захисник, непростий. Окупанти штурмують без упину.
Валентин, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ:
Постійно є якісь спроби зробити захват, пройти. Війна змінила свій формат, навіть як я її бачу, вона стала більш технічною. Тобто, наприклад, ті ж самі дрони - це величезний стримуючий фактор, завдяки дронам, завдяки артилерії, ну, знову ж таки, бережемо кров піхоти.
Саме тому, впевнений Валентин, сучасній армії потрібні не лише вмотивовані, а й обізнані на новітніх технологіях фахівці.
Це вже не битва просто артилерії, піхоти. Це вже щось більше. Тобто кадри, люди, які вміють літати, хочуть навчитися, є до цього хист - велком до 128-ї.
