Пережили пекло окупації: як нині живуть жителі Ізюму [ Редагувати ]
Місто, що стало одним суцільним і беззаперечним доказом російських воєнних злочинів. Ізюм. Після деокупації там знайшли масові поховання. Більше як 400 тіл українських цивільних людей та військовослужбовців були закатовані. За словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, є докази, що військовослужбовців ЗСУ окупанти розстрілювали впритул.
Зараз саме місто і його громада перебувають під постійним вогнем противника. Про життя після деокупації - репортаж Світлани Шекери.
Головна площа Ізюма. Ще догорає приміщення місцевої адміністрації. Навколо все зруйновано. Але нічого, все відновимо. Ізюм був, є і буде Україна!
Руїни й люди мов тіні на вулицях. Таким побачили українські захисники Ізюм, коли зайшли у місто 9 вересня 2022.
Людмила, жителька м. Ізюм:
А як зустріли своїх біля двору, рідненькі, кажу, де ви були скільки! А вони кажуть: ми йшли пішки.
Жителі багатоповерхівок готували їжу просто на багаттях, на вулиці. А декому доводилося і зовсім голодувати.
Людмила, жителька м. Ізюм:
Ну, остатки ж були. 6 человек в подвале. Двое детей. Четверо взрослых. Подоїдали. Ну, а потом уже.. Два місяці ми ні хліба не бачили, нічого.
Та найстрашніше побачили в ізюмському лісі. Масове поховання з безіменними хрестами, на яких були лише номери. 447 похованих. Багато знайдених тіл зі слідами катувань.
Дмитро Шевчук, заступник начальника управління розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління НП:
У деяких осіб були зв'язані руки за спиною, деякі особи були з колото-різаними ранами.
За два роки Ізюм повільно, але відновлюється. З назв вулиць зникли всі радянські назви. На головній площі лунає українське радіо. Комунальники пораються біля клумби з трояндами. Спалені росіянами пам'ятки архітектури лікарня й клуб поки що так і чорніють. А от житлові будинки в центрі в будівельних риштуваннях.
Максуда Руденко, начальник управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради:
На три будинки нам виділили кошти з держави. А на цей будинок були виділені кошти з місцевого бюджету, він у нас один із перших постраждав в місті, це як символ нашої незламності, плануємо у 25-му завершити тут роботу.
За цей час людям вставили 10 тисяч вікон. І треба ще. Цієї зими майже всі мешканці багатоповерхівок будуть з теплом. У місті встановили модульні котельні. Щоправда, запущені не всі.
Максуда Руденко, начальник управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради:
Коли нам під'єднають газ на ці дві котельні, і будемо опалювати, зараз опалюється в нас 113 будинків зі 120. Можливо, нам вдасться ще запустити шість будинків додатково.
З 35 тисяч ізюмців, одразу після деокупації лишилося 13. Та люди потроху повертаються.
Володимир Мацокін, заступник міського голови Ізюма:
На зараз в громаді проживає 27 тисяч мешканців, з яких - 2000 дітей, це досить, ну, як на мене, це досить така суттєва цифра, яка, скажемо так, поміж іншого говорить про віру в людей в те, що громада живе.
Відновили роботу всі установи, крім суду. Школи працюють онлайн. А от молоді у місті небагато. Бракує роботи.
Володимир Мацокін, заступник міського голови Ізюма:
Це велика проблема. Але бізнес любить тишу. Ми завжди були громадою такою, яка ґрунтувалася на виробництві. На підприємстві "Укроборонпрому", тому дуже великі маємо сподівання, що це запрацює.
До міста, яке перенесло всі жахіття війни, тепер від обстрілів їдуть люди з Куп'янська та Борової. Пані Олександра переїхала в Ізюм з Шийківки. Жити під постійними авіаударами було несила.
Олександра, біженка з с. Шийківка:
Тут, конечно, ми хоч не чуємо тих зривів, не чуємо того всього, тихіше, спокійніше. Обідно, конечно, що бросив усе своє, приїхав в нікуди, і невідомо на який період, на який час.
Фронт хоч і відкотився звідси два роки тому, та ворожі ракети час від часу долітають. Людям із кожним таким вибухом знову згадується пережите.
Надія, жителька м. Ізюм:
Страшно, все одно страшно, ми, я в окупації була, я пережила, так що… Лягаєш спати, думаєш, дай Боже, прожив день, і ніч пережить нам, а завтра подивимось. Нічого, жити будемо, ми незламні, так що нас не перемогти!
Ірина, жителька м. Ізюм:
Хочеться перемоги, хочеться нормально відсвяткувати Новий рік, спокійно, з друзями, з дітками, щоб пригали, бігали, танцювали й не думали, що десь щось може хлопнуть, бахнуть.
Галина Столба, жителька м. Ізюм:
Я думаю, таке от чогось у мене в душі, що все буде хорошо, що вже не буде, не буде того, що було, було-то страшне все.
