Новопавлівка в руїнах: як живе громада під КАБами [ Редагувати ]
російська армія вже закидає КАБами прикордонні громади Дніпропетровщини. Ворожа авіація перетворила на руїни центр Новопавлівки. Частина держструктур перейшла на дистанційну роботу, а жителі вирішили зібрати тривожні валізи, хоча і вірять в ЗСУ та сподіваються, що все ж залишаться в рідних домівках. Чим живе прифронтова громада Дніпропетровщини, де щодня чують канонаду з лінії зіткнення - про це у матеріалі Олени Мендалюк.
З усіх сторін ми маємо гарячі напрямки. Там ми маємо Велику Новосілку, це строго на південь, на південний схід ми маємо Курахове, прямо на схід ми маємо Покровськ.
Від Новопавлівки до межі з Донецькою областю - 4 кілометри, а до лінії бойового зіткнення - 10 - розповідає селищний голова Микола Гаврилов. Фронт стрімко наближається до їхнього села. З авіації російська армія вже кілька разів його обстріляла.
Микола Гаврилов, голова Новопавлівської селищної територіальної громади:
І зараз я чую дуже багато розмов з приводу того, що люди шукають собі житло, куди виїжджати, як виїжджати.
Такий вигляд сьогодні має центр Новопавлівки – на руїни авіабомба перетворила млин та єдину амбулаторію. 46 років тут пропрацювала фельдшерка Людмила Скочко. Після того, що сталося, про всяк випадок жінка удома зібрала тривожну валізу.
На першу необхідність – бинти, знеболювальне, серветки, пластир, таблетки від головного болю. Таке, що можна взяти із собою. А так, була у цьому чемоданчику зубна паста, щітка, змінна білизна, чашка.
Хата Скочків не раз здригалася від російських авіанальотів.
Людмила Скочко, фельдшерка:
Що в будинку було? Відкрилися двері, відкрилися вікна, люстри задрижали, задзвеніли, і ми вже зрозуміли, виходимо бігом на двір, і в нас благо погріб, спустилися з чоловіком у погріб.
Та наразі пані Людмила їхати нікуди не збирається. І навіть попри те, що місце роботи зруйновано, допомогу односельцям медичка надаватиме. Росіяни понівечили й будівлю сільради, але її працівники роботу продовжують дистанційно.
Валентин Давиденко, працівниця Новопавлівської сільради:
Звертаються оформити, переоформити документи біженці, ну, є такі біженці, які вже збираються виїжджати, є такі люди й в нас, які збираються виїжджати. Ми ще тримаємося, поки буде робота, поки не буде чути часто прильотів, будемо триматися якось, а там хто його знає.
Тривожну валізу має вдома і пані Валентина. Бо звуки війни у селищі чути з початку 22-го.
Валентин Давиденко, працівниця Новопавлівської сільради:
Чули канонади, але ж жили спокійно, були впевнені, що до нас не дійдуть, але фронт рухається так швидко, що ми можемо просто не втекти, якщо не підготуватися до цього. Готуємось, не готуються лише ті, які не розуміють, як це страшно.
Пані Наталія - керівниця мінізоопарку в одному з сіл Новопавлівської громади. Розповідає, як переживають її підопічні ворожу канонаду.
Наталія, керівниця мінізоопарку:
До війни тут приїжджали дітки, вони відпочивали, і ми більше для діток, вони приїжджали з міста, відпочивали. Це був як зоопарк, ми хотіли розвиватися, це більш домашні тваринки, у нас було багато курочок, качечок, гусей.
Тепер єдині відвідувачі тут – персонал, який доглядає за тваринами.
Над евакуацію звіринця міркують. Але й далі не припиняють вірити у Збройні сили України.
Я думаю для нас це не буде такою проблемою, я думаю, що ми будемо всі тут.
Про евакуацію населення поки що не йдеться - каже голова Новопавлівської громади Микола Гаврилов. Але російська армія ледь не щодня завдає авіаударів. Тому батьків закликають подбати про безпеку дітей.
Микола Гаврилов, голова Новопавлівської селищної територіальної громади:
Ми постійно чуємо, бо лінія фронту, чуємо всілякі вистріли. Кожного дня ми це чуємо, інколи дуже багато. І, звісно, діти відчувають стрес від усього цього. Так, і безпекова ситуація вона така собі. То треба виїхати.