Терористи ведуть вогонь по позиціям українських військових [ Редагувати ]

Поки українська сторона чекає на перемир'я - терористи часу не гають і укріплюють свої позиції. Облаштовують нові вогневі точки, риють тунелі та мінують дороги. Українські силовики на провокації не реагують, проте напади відбивають. Про ситуацію на передовій та настрої бійців дізнавалися наші кореспонденти.

- Мы готовились немножко к другой войне. Поэтому на ходу приходится применяться, менять тактику и в чем-то менять свое мировоззрение.

З Ізюма, де штаб АТО, вирушаємо на передову. Помилитися не можна - не тією дорогою поїдеш, на ворожий блокпост потрапиш. І ось ми на точці. Нас зустрічають два БТРи.

Їдемо до українських десантників. Туди, де зараз перебувають підрозділи 95-ї аеромобільної бригади, поблизу Слов'янська.

Потрапляємо в базовий табір. Тут щодня - мінометний обстріл.

Напоготові й українські артилеристи. Але команда "батарея - вогонь" - не лунає. Перемир'я. Стріляти можна тільки у відповідь, у разі явної загрози життю і за особливим розпорядженням штабу АТО.

- Бегут двое бойцов, падают по позициям.

Не всі бійці хочуть показувати обличчя. За живого чи мертвого українського військового терористи платять до тисячі доларів, за командира - сто. Але Анатолій і Володимир не ховаються. У 95-ій служать більше десяти років. Заспокоюють батьків, як можуть.

- Тяжело успокоить, потому что мать есть мать. Она волнуется. Самое главное нужно общаться с родителями. Любой звонок успокаивает родителей. Они услышат - все нормально все спокойно. И уже намного легче.

Поранені тут є щодня. Зупинити кровотечу, перев'язати, знеболити - треба вміти також добре, як і стріляти. Надія тільки на себе і найближчих товаришів. Вертольоти, в тому числі і рятувальні, в зоні АТО зараз не літають.

- Вода, продукты, экипировка, личные посылки военнослужащим. Народ и армия едины. Мы это познаем в беде. Если бы не народ было бы очень туго.

Виїжджаємо на патрулювання. На околиці Краматорська - пост нацгвардії. Говорити на камеру погодився тільки один боєць. Накипіло. Воювати доводиться в залізних касках часів другої світової.

Втім, не завжди виручить і кевларова. Нам дозволили сфотографувати те, що залишилося від такої каски після потрапляння гранатомета в БТР. Вона просто розплавилася. Наступний пункт призначення - автопарк. Він прямо в лісі.

Кілька БТРів підбиті. Пряме попадання РПГ пропалює броню. Але багато машин і без боїв на ремонті - їм по 30-40 років. Цьому бронетранспортеру потрібно замінити двигун.

Армійський намет, спальний мішок. О котрій підйом - ніхто не знає. Тут його визначає не розпорядок дня, а бойова ситуація. Цього разу рано-вранці обстріляли з мінометів. Колона готується до виїзду. Потрібно отримати гуманітарний вантаж. І головне - живими повернутися в табір.

- Эта машина наша спасла нам жизнь. На ней мы пробивали блокпост сепаратистов. И мы так посоветовавшись с пацанами назвали нашей ласточкой. Которая быстрая и бойкая.

По дорозі зустрічаємо місцевих жителів у районі міста Барвінкове.

За останні два тижні ставлення до українських військових тут кардинально змінилося. Спочатку їх сприймали як агресорів, тепер зрозуміли - вони приїхали захищати. До вечора, цілі й неушкоджені всі вдома. Довгоочікуваний привіт з батьківщини в картонних коробках. Тут як кадрові військові, так і ті, кого призвали під час мобілізації. Спочатку були проблеми із забезпеченням.

Але зараз поставки налагоджені. Ось знамениті американські сухпайки, які нібито можна купити тільки в інтернеті. Завалений весь склад. Питної води - на тиждень вперед. Далі - вирушаємо на гору Карачун, де розташована телевежа. Її постійно обстрілюють. Сам Слов'янськ - затягнутий димом, людей не видно навіть у біноклі.

- Це воно постійно це місто горить. Тут людей вже немає. Коли ми сюди пид'їжджали, люди - ми там с Росіиєю, мы за Россию. Идитие вы, американцы, найманцы. Приехали - город светился. Настільки був гарний город. А зараз він взагалі просто темний. Тільки ходить всяка нечисть.

Бойовики стріляють із житлових будинків, шкіл, дитячих садів. Комбікормовий, керамічний завод ... Промислові об'єкти стали бойовими. Вранці відкрили вогонь звідти.

Усередині радіопередавального центру картина не краща. Всюди уламки і сліди від осколків. Тут чекають рішучих наказів. І не розуміють, яке може бути перемир'я з терористами.

Олександр, військовослужбовець:

- Какое перемирие? Стрельба сегодня ж была. Он просто не здесь находится, он сидит в своем кабинете. Отдает наказы. Если б он здесь побыл, он бы понял, что здесь творится.

У відповідь на пропозицію миру українським військовим пропонують війну.

Ігор Цуркан, Роман Бочкала, Володимир Дєдов, телеканал "Інтер".