Снайпери під Донецьком психологічно вимотують військових (відео) [ Редагувати ]

Під Донецьком бойовики відновили обстріли з мінометів та танків. Уночі позиції армійців накрили запальними мінами з фосфором. Подробиці у сюжеті Ірини Баглай.

Піски, прифронтове село, де тишу не чули, навіть коли Обстріли по лінії зіткнення стихають. Поки залпи далеко - лунає команда "нора". Церква у Пісках здавалось би ідеальним укриттям. Та вже котрий місяць противник гатить саме по ній.

Армійці показують дірки у стінах від снарядів ворожого танку.

Під куполом церкви, точніше того, що залишилося від дзвіниць, насправді ані гармат, ані зброї. Лише вівтар, свічки та ікони. Сюди наші солдати приходять помолитися та попросити захисту. Останнім часом бойовики б’ють саме з танків.

"Зараз працював танчик, а може і два, вони синхронно працюють, прикривають один одного", - розповідає військовослужбовець Збройних сил України, позивний "Циган".

На зміну танкам бойовиків приходять снайпери. Стріляють швидше, аніж військові встигають підняти голову. Тим самим намагаються тиснути ще й психологічно.

"Ось з нижньої посадки там, де раніше танк працював, вони змінюються: один працює з цього боку 7,62 мм, а з териконів 12,7 мм", - пояснив військовослужбовець Збройних сил України Олег.

Разом із армійцями, розбиті Піски, колись квітуче та багатолюдне селище, не полишають і місцеві. Їм немає куди податися. Це переважно літні люди. А також ті, кого не відпускає рідна домівка.

"А якщо ми хочемо додому, я з січня місяця я не можу, тягне, приїжджаю, стіни поглажу, все, мені добре", - розповідає жителька селища Піски Олена.

На кілька будинків їх залишилось четверо. Досі ховаються у підвалах, коли чують свист. Туди із собою забрали навіть свійських тварин.

Але на життя не скаржаться. Радіють літу. Є що приготувати. Сьогодні на обід вареники з малиною, збирали на городах, що біля залишених будинків.