На Волині інвалід витрачає пенсію на створення центру реабілітації [ Редагувати ]

Світ не без добрих людей. На Волині жінка, інвалід першої групи, витрачає пенсію на облаштування реабілітаційного притулку для неповносправних.

Візочком самотужки долає десятки кілометрів, купує необхідне для ремонту, сама відвозить будматеріали до притулку та ще й контролює роботу майстрів. Жінка хоче, аби в тому будинку люди забули про свої проблеми і почувалися як удома.

Щойно пані Жанна отримує пенсію, одразу ж поспішає за шість кілометрів у сусіднє село. Тут вона намагається відкрити притулок для людей з обмеженими можливостями.

Будівлю подарували, але була вона у жахливому стані, і жінка заходилася довести приміщення до ладу. Взяла кредит 60 тисяч гривень. Та гривня знецінилась. Тож цієї суми на все - не вистачило.

"Тут усе було обдерте, тут були гола цегла. Оце я зробила два роки тому. Перекрити треба дах, веранду там зробити, облаштувати кухню там в окремому будиночку, тут зробити душову кімнату і умивальник", - говорить Жанна Борщ, організаторка притулку для людей з обмеженими можливостями.

З'являється копійка, сідає на візок - і до магазину. По болоті, по ямах. За будь-якої погоди.

"Коли їй щось потрібно - приїжджає, кличе, ми виходимо і відпускаємо. Задумала вона таку роботу зробити, значить, вона має її довести до кінця", - говорить Лілія, продавчиня.

Фельдшерка Марія Борщ знає Жанну змалку. Каже, ради на недугу немає. А бути родині тягарем не схотіла.

"Вона молодець. Тому що не кожна здорова людина може взяти на себе таке навантаження, щоб ремонти в наш час робити", - говорить Марія Борщ, колишня місцева фельдшерка.

Живе Жанна у притулку біля Дому молитви. Разом із нею ще 12 жіночок. Переважно стареньких самотніх.

"Не дасть комусь засмутитися, вона сама така активна, і ще комусь. А зачне щось: "не треба, не треба, буде якось воно - і так, і так. Зачне, зачне, і розсмішить ще когось", - говорить Ганна Мельник, мешканка притулку.

Притулок для людей з обмеженими можливостями став сенсом життя цієї жінки. Хоче - щоби все майбутнім мешканцям було тут зручно.

"Тут має стояти такий куточок - диван має бути. Менше меблів, щоби все було більше по стінах. Диван тут буде стояти для гостей".

Та коли закінчиться ремонт - невідомо. Неповносправними нині, скаржиться Жанна, ніхто не цікавиться.