Під Мар'їнкою під ворожі обстріли потрапили житлові будинки [ Редагувати ]
Під Мар'їнкою ворожими обстрілами знищено кілька житлових будинків. Утім, містяни не поспішають залишати домівки.
Як уже шостий рік живуть люди на лінії зіткнення - розповість Руслан Смещук.
Ці кадри нещодавно потрапили до українських військових. На них - обстріл із реактивного комплексу.
Про ті події багато розповідають у фронтовій Мар'їнці.
"В столб попало, і осколки нам в шифер, опять у крыши перестреляли".
Це вулиця Прокоф'єва - колишня Леніна. Тут нема жодного вцілілого будинку чи паркану. На деяких хатах уже двічі, а то й тричі перекривали дахи.
Дехто тікав, а потім повертався. Дехто, як Володимир Миколайович, нікуди не виїжджали. Тепер у чоловіка не вистачає кількох пальців, а тіло посічене шрапнеллю. Міна розірвалася, коли він був на своєму подвір'ї.
"Я два раза хату перекрывал сам. От бачиш, от. Не работают. І ось - не работают. Весь в осколках. Это в 16 году. Куда уезжать? Некуда уезжать", - розповідає Володимир Миколайович, житель Мар'їнки.
"Ми вже звикли" - це те, що чуєш майже від кожного, хто тут живе. Для цих людей "спокійно" - це коли снаряди, міни та кулі їх не зачіпають, а падають деінде. У такій спотвореній реальності вони живуть шостий рік.
"Ми вже звикли. Ховаїмося, падаємо. Тітка приїхала із Запоріжжя - каже тут нестерпно", - розповідає Олена Краснобаєва, жителька Мар'їнки.
Дехто через бойові дії лишився без власних будинків. Але з Мар'їнки не їдуть.
"Нас називають "похатниці". Сьогодні тут переночували, завтра там. Оце теж без хат поїхали. Живемо де зря. Де зря ходемо, у нас нема нічого, що люди дали - те і носимо. - Все згоріло? - Та нічого не залишилося, навіть дома немає", - розповідає Марія Володимирівна, жителька Мар'їнки.
Марія Володимирівна у минулому доярка. У Мар'їнці прожила понад 40 років.
"Заснеш, а воно як гахне і з дивану злітаєш. Як бог направить, так і буде. Погано тільки, що я під старість кутка свого не маю, що під старість під забором помирати буду", - бідкається Марія Володимирівна, жителька Мар'їнки.
Її найзаповітніша мрія, як і в більшості тутешніх - повернутися у відбудовану хату, та хоч трохи пожити в мирі.