Підвищення ціни на проїзд у транспорті сколихнуло суспільство Чилі [ Редагувати ]

"Копійчана війна" - саме так називають сьогодні ситуацію в Чилі. Колись - одній із небагатьох стабільних країн Південної Америки. Здавалося б, ну банальна річ - підвищення ціни на проїзд у метро на кілька песо - а це менше гривні у перерахунку - не мало б спровокувати справжнє повстання. Але саме це сталося.

Чи зможе влада країни приборкати протести? Та чому причиною кризи стало те саме чилійське економічне диво, яке так люблять нахвалювати й у нас? Давайте подивимось.

Охоплені вогнем будівлі. Багаття - посеред вулиць. І підпалені автобуси.

Чилі колись називали "оазою" і найстабільнішою країною Латинської Америки. Та зараз тут - пекло.

Уже тиждень люди щодня виходять на протести, які перетворюються на бійки із силовиками. У столичному окрузі діє надзвичайний стан. Жертвами стали вже два десятки людей.

Ситуацію в Чилі називають "копійчаною війною". Бо останньою краплею, що переповнила чашу терпіння чилійців і вивела їх на вулиці, стало... подорожчання проїзду в метро! На 30 песо, у перерахунку - це менше гривні.

Після подорожчання одна поїздка в підземці коштувала б 830 песо. Тобто - 28,5 гривень. Для чилійців, як, зрештою, і для українців, це дуже дорого. Бо дехто третину зарплати витрачає на проїзд. Підземка Сантьяго - найдорожча в Латинській Америці. Тож саме метро першим прийняло удар народного гніву.

"Якби це були мирні акції - то нехай, а коли таке неподобство коїться… Навіть коли були збройні виступи проти Піночета, люди не чіпали метро, бо знали, що його побудували для нас. А зараз на це сумно дивитися", - говорить Гледіс Зуніга, жителька Сантьяго.

Після погромів не вціліла жодна зі 136 станцій метро. Підземка зупинилася, місто паралізували затори. Та протести - лише розгоралися.

"Протестують здебільшого студенти. І я думаю, це правильно. Ті, хто працює, не можуть вийти на мітинги, тому нехай молодь говорить за нас".

Влада реагує силою. На вулиці вивели армію і бронетехніку - вперше, відколи закінчилася диктатура Піночета, запровадили комендантську годину. А президент порівняв ситуацію в країні з війною.

"Ми перебуваємо у стані війни проти дуже могутнього ворога, який не поважає нікого й нічого", - заявив Себастьян Піньєра, президент Чилі.

Така заява, до того ж із вуст президента-мільярдера, ще більше обурила чилійців. Адже причини масових протестів - значно глибші, ніж зростання тарифів.

"Причина не в 30 песо, а в 30 роках неправильної політики. У нас проблема з пенсійною системою, дорога медицина і низькі зарплати", - наголосив Орландо, протестувальник.

Хоча Чилі - найбагатша держава Латинської Америки, про її громадян такого не скажеш. Економічного зростання країна досягла за рахунок внутрішньої нерівності. Вона зберігається з часів Августо Піночета. Будуючи "чилійське економічне диво", уряд зробив ставку на великий бізнес - освіту й медицину віддав у приватні руки, скоротив соціальні видатки. Прірва між багатими й бідними - величезна.

"Правляча верхівка не має бажання змінювати закладену урядом Піночета економічну модель. А в ній і полягає суть проблеми. Вона дуже несправедлива", - зазначив Рауль Сор, політичний аналітик.

В уряді не мають наміру лікувати саму хворобу, натомість - взялися за симптоми. Підвищення тарифів на метро - скасували. Президент пообіцяв підвищити пенсії та мінімальну зарплату. А ще - збільшити податки для великого бізнесу.

"Наша мета - зняти надзвичайний стан і комендантську годину. Я вже підписав і направив у Конгрес законопроект, який передбачає зростання пенсій для трьох мільйонів пенсіонерів", - заявив Себастьян Піньєра, президент Чилі.

Де братиме гроші на соціальні виплати і як протягне свої пропозиції через конгрес, де в нього немає більшості, - Піньєра не пояснив.

"Президент має покласти край системі, через яку наші батьки залишилися без медицини і пенсій, а ми - без освіти й гідного життя. Тільки тоді протести закінчаться", - заявила Габріела Кортіс, студентка.

Наслідки масових заворушень - невтішні. Збитки метрополітену - величезні. Через мародерство й підпали зачиняються магазини та офіси. Вчителі, медики та промисловці - оголосили страйк. Щоправда, після переговорів із урядом - передумали.

Та чи вдасться владі дійти компромісу з рештою чилійців - поки що велике питання.