Сирійський конфлікт: сотні тисяч біженців намагаються потрапити в Європу [ Редагувати ]

Кому всіх криз замало навіть із коронавірусом, так це політикам на Близькому Сході та в Туреччині. Вони продовжують конфліктувати, шантажувати одне одного та Євросоюз. Головна тема суперечок - біженці. Це сотні тисяч сирійців, які просто зараз намагаються потрапити в Європу.

Президент Туреччини вимагає від Берліна й Парижа терміново переглянути домовленості з Анкарою щодо мігрантів, та поки що рішення немає. Також не зрозуміло, чи відбудеться зустріч між лідерами ЄС та Ердоганом, про яку так довго говорили.

Наш Олексій Пшемиський перебуває зараз у центрі ще й цієї кризи - на кордоні Туреччини і Греції. Далі його ексклюзивний репортаж.

Кордон Туреччини і Греції. Останні тижні ця невелика територія, де країни межують суходолом, більше нагадує зону бойових дій.

Після загострення в Ідлібі, Туреччина відкрила двері на Захід сотням тисяч біженців із Сирії та Афганістану.

Ми прямуємо у невеличке селище Карагач на Північному заході Туреччини. До кордону з Грецією звідси не більше як кілометр. Саме сюди їдуть біженці. За офіційними даними, тут у таборі - 13 тисяч мігрантів. Доступ до них суворо обмежили. Ще тиждень тому тут спокійно працювали журналісти з усього світу. Але нині все оточила поліція. Нам довелося залишити камеру в готелі і знімати на телефон.

Як бачите, за моєю спиною десятки мігрантів, яких невеликими групами випускають купити товари у місцевому супермаркеті. Їх переміщення суворо контролюють правоохоронці. Буквально за 200 метрів звідси - вже кордон табору, там вони живуть, але все те місце оточене правоохоронцями і лише вчора там затримали трьох журналістів. Тому підходити ближче не можна.

Що саме відбувається в таборі - не відомо. Ця крамниця - єдине місце, де вони можуть купити воду та харчі.

"Кастрюлі, взуття, місцеві цигани продають тут предмети першої необхідості для біженців. При чому за цінами набагато вищими, ніж у магазинах".

.

Ми їдемо за 30 кілометрів на Південь. Туди, де мігранти намагалися потрапити в Грецію через річку. Тут менше поліції. А на кордоні зустрічаємо групу сирійців.

" - Десять днів тому ми перетнули кордон. - 10 днів тому ви виїхали з турецького табору чи приїхали з Сирії? - Syria, Idlib".

Кажуть: уже були в Греції. Але поліція відправила їх назад.

"Вони били нас. Ось дивіться тут - мене били".

Та чи кажуть ці люди правду - перевірити ніяк. Шраму на нозі чоловіка на вигляд кілька місяців, а показати синці жоден із мігрантів не захотів.

"Кордон у Пазаркуле зараз закритий, але турецька поліція каже, що ми можемо перейти десь в інших частинах рубежу, там де є лазівки. Що вони можуть пособити".

Як Туреччина сприяє біженцям, видно з цих кадрів - принаймні так стверджує грецька сторона. Тамтешні ЗМІ висвітлюють так: це начебто турецький броньовик ламає паркан на кордоні. Воякам допомогають мігранти.

Уздовж кордону з турецького боку майже немає ні людей, ні авто. Лише зрідка бачимо порожні автобуси та машини з військовими. Ми зустрічаємо ще одну групу біженців. Афганці. Зізнаються: потрапити сюди їм допомогли контрабандисти.

" - Два дні тому ви ще були в Афганістані? - Так. - З вас брали гроші за перехід кордону? - Так, ми заплатили туркам".

І вже не на камеру розповідають: потрапити сюди коштує понад три тисячі доларів. Кажуть, уже намагалися перетнути кордон, та греки не пустили.

"Вони били нас, забрали телефони, гроші, взуття та відправили назад,  дубасили по обличчю палками".

Де тисячі мігрантів, які ще тиждень тому фактично атакували грецький кордон? Питання, відповідь на яке журналісти не можуть отримати від жодної зі сторін.

До кордону звідси не більше як 200 метрів. Уже за тими деревами омріяна для мігрантів Греція. Ще кілька днів тому тут були тисячі біженців, а зараз - ні душі. Де саме вони перебувають, наразі точно не може сказати ніхто. Правоохоронці оточили цей район. Перебувати тут не можна навіть місцевим, а журналістам знімати категорично заборонено.

Нам вдалося отримати ці унікальні кадри з кордону буквально за 300 метрів звідси. Відео зняли тиждень тому. Цю зйомку зробив один із біженців.

"Нас зібралосялюдей 200-300. Приблизно о 7  ранку ми вирушили на човнах у бік Греції. Коли дісталися берега і почали бігти, грецька поліція відкрила вогонь. -  Це були гУмові кулі? - Ні, бойові. Спершу вони стріляли в повітря, та ми бігли далі. Тоді правоохоронці цілили вже по нас. Куля влучила моєму другові в обличчя. Ми просили грецьку поліцію допомогти. Але вони й далі стріляли. Тож ми кинули його на човен і попливли назад. Минуло багато часу, доки ми дісталися Туреччини і викликали швидку. Та дорогою до лікарні він помер", - говорить Іса Заммар, біженець із Сирії.

Наше інтерв'ю переривають. Друг Іси надсилає відео з табору.

У Греції ці відео називають фейками.

"Усі наші установи забезпечують контроль і порядок на кордонах. Ми категорично заперечуємо будь-які факти загибелі чи поранення мігрантів, принаймні з нашого боку", - говорить Стеліос Петсас, речник уряду Греції.

А ще наголошують: правоохоронці не застосовують бойових куль. Але ось відео, яке оприлюднили ЗМІ. На ньому начебто грецький солдат стріляє у мігрантів із бойової зброї.

Останні дні ситуація на кордоні - спокійніша. Туреччина та Європа почали офіційні переговори щодо біженців. Та діалог швидко переріс у взаємні звинувачення.

"Немає різниці між тими картинками, які ми бачимо з грецького боку кордону, і тим, що чинили нацисти. Те, що відбувалося в концтаборах, зараз роблять греки, як слуги Заходу.  Відчиніть двері та пустіть людей у багаті Західні країни. Чому ви піддаєте їх тортурам? ", - говорить Реджеп Таїп Ердоган, президент Туреччини.

"Туреччині необхідна наша допомога, щоб стримувати мігрантів. Але всі ми розуміємо: це не може відбуватися шляхом погроз, шантажу та використання людей як пішаків. Якщо Ердоган хоче перегляду угоди про мігрантів, він має негайно припинити фейк-ньюс, пропаганду і забрати всіх нелегалів із Греції", - говорить Кіріакос Міцотакіс, прем'єр-міністр Греції.

Доки тривають переговори, ми вирішили перевірити ще один шлях, яким біженці потрапляють у Європу.

 Бехрам - невелике селище за сто кілометрів від Ізміра. Звідси до Греції лише 10 кілометрів морем. Ще кілька тижнів тому місцеві щодня відряджали човни з біженцями. Цей маршрут називають "дорогою смерті". Адже часто невеличкі переповнені судна не витримують сильних хвиль, і люди просто тонуть. Анкара заборонила цей шлях. Нині тут не видно ні мігрантів, ні човнів. Ми знову лишаємо камеру і пробуємо дізнатися, чи можна переправитися.

Ми сказали, що нас троє і ми хочемо переправитися в Грецію.

" - Скільки це кштуватиме? Яка ціна? - Ідіть у пансіон тут поруч, там зможете домовитися".

Щойно ми зустріли місцевих рибалок, які запропонували нам перебратися до Греції на човні, нагадаю, що це суворо заборонив президент Ердоган. Але, власне, цей чоловік, якого я роблю вигляд, що не знімаю, запропонував мені знайти таке судно.

Ось власне пансіон, на який нам вказав місцевий чоловік. Зараз спробуємо дізнатися, скільки коштуватиме переправити нас до Греції, ось на той бік.

Ми вдаємо, що нам треба перевезти групу нелегалів на Лесбос.

"Є п'ять людей у Стамбулі, яких треба перевезти в Грецію. У них немає паспортів. Можна знайти човен?- У мого друга є човен на 6-8 людей. Він може перевезти вас. - Але якщо немає документів? - Добре. Можна оминути берегову охорону, поліцію. - Можливо, уночі? - Так, вночі. - Скільки грошей? - За кожну людину - 600 доларів".

За ці гроші можна отримати надувний човен і старий мотор і одразу відпливти в море, навіть у шторм. Самі такі човни зазвичай і тонуть. І хто саме відправив біженців на загибель - не дізнається ніхто.

Долю десятків тисяч біженців наступного тижня мають вирішити на саміті у Стамбулі за участю лідерів країн ЄС. Останні тижні показали: Європа до нового потоку мігрантів не готова. Головне питання - скільки Брюссель може заплатити за безпеку своїх кордонів. Якщо комроміс не знайдуть, наступний ультиматум ЄС може отримати вже від Греції. Але беззаперечним лишається факт: доки хтось готовий платити, проблема біженців навряд чи вирішиться.