В Одесі подружжя ветеранів стали заручниками власної квартири [ Редагувати ]

Прогулянка - як свято. В Одесі подружжя ветеранів другої світової чи не в прямому сенсі є заручниками власної оселі. Вони мешкають на сьомому поверсі, а ліфт у будинку не працює.

Чому місцеві чиновники вже тривалий час не можуть його полагодити - з'ясовував Андрій Анастасов. 

Це учасники Другої світової війни Важа та Віра Кукави. Обом по дев'яносто одному року. День перемоги подружжя святкує в квартирі на сьомому поверсі одеської висотки. Адже вийти на вулицю не можуть фізично. Вже вісім місяців у будинку відключений ліфт.

Важа Кукава, учасник Другої світової війни:

Трудность в том, что невозможно подняться, опуститься даже на улицу чтоб купить хлеб, все. Ну мы соседей просим, и они нам помогают.

Під час війни підлітками вони працювали в тилу. Тепер дивляться на світ хіба що з вікон та сумують за свіжим повітрям.

Віра Кукава, учасниця Другої світової війни:

Конечно, обидно. Как будто бы мы ничего не заслужили за нашу жизнь. И войну видели, и видели как все горело, как все взрывалось. Все видели мы: и хорошее, и плохое видели.

Родичів в Одесі у Кукав немає: є друг родини Володимир Тарченко. Він звернувся до чиновників місцевої мерії, щоб відремонтували ліфт у будинку на проспекті Небесної Сотні. Але можновладці запропонували мешканцям будинку зробити це за власні кошти.

Володимир Тарченко, друг родини Кукав:

Но получил ответ, что в настоящее время нет возможности, нет средств для того, чтобы отремонтировать этот лифт. Ну, наверное, может, просто отписка а, может быть, и действительно, что нет средств.

Та виявляється, з минулого літа не працює ліфт і в сусідньому під'їзді. І там також на верхніх поверхах чимало ветеранів війни.

Ірина Концеба, мешканка будинку:

Мы просим в первую очередь из-за того, что у нас очень много пенсионеров. То есть если где-то что-то может у кого-то потерпеть, подождать, то у нас уже ну "нетерплячка", извините.

Побачивши камеру, на вулицю виходить і Валентина Холодняк. При несправному ліфті вона мешкає на дев'ятому поверсі. Як і Кукавам, жінці дев'яносто один рік: також учасниця війни. Аби поспілкуватися, вона йшла сходами.

Валентина Холодняк, учасниця Другої світової війни:

Сто сорок семь ступенек вверх, сто сорок семь ступенек вниз: можете себе представить? Я бы хотела обратиться к нашему городскому руководству: чтобы они немножко проявили чувство жалости к нам.

Чи дослухаються можновладці? Чи згадуватимуть про ветеранів, коли закінчаться офіційні свята? Питання - риторичні.