Війна на Донбасі: бойовики продовжують атакувати позиції оборонців [ Редагувати ]
Знову обстріли на Донбасі. За минулу добу бойовики 11 разів обстрілювали позиції наших збройних сил. Сьогодні також тиші немає. Руслан Смєщук далі з передової.
Донецький прифронтовий степ зустрічає ковилою та пронизливим пташиним співом. Немов і нема війни. Та реактивні гранати у траві нагадують - є. Та й повітря періодично пронизують звуки пострілів.
Світлодарська дуга - частина фронту, що виступає вглиб непідконтрольної території. Ці степи дуже добре проглядаються, а отже, й прострілюються. Тому до передових позицій із оператором ми дістаємося пішки.
На переходах є такі місця, де вони розглядають. Ну і звісно відкривають вогонь. Тож зараз розтягнемося, чуть-чуть. І перебіжками до місця нашого призначення.
А далі взагалі пересуваємось навприсядки. Грунт тут кам'янистий, тож вирити глибокі окопи важко. Ще й під постійним прицілом.
Роман, військовослужбовець ЗСУ:
У них прилади нічного бачення, і дистанція - дозволяє їм відкривати вогонь.
Так просто виховувати голову в бійницю не варто. Або трубкою розвідника, чи спробувати камеру висунути, інакше може прилетіти. І все.
Невдовзі розуміємо чому. На сусідній позиції спочатку лунає кілька вибухів, потім - кулеметна черга.
Назар, військовослужбовець ЗСУ:
Це поодинокі постріли з боку супротивника. Можливо відреагували на інженерні роботи які хлопці проводять.
На таку стрілянину тут не зважають. Та й безкарними атаки бойовиків не залишають. Нещодавно на цій ділянці оборони - була накрита ворожа група, яка впритул підійшла до наших окопів. Бойовикам навіть довелося під прикриттям важкого озброєння витягувати свого пораненого.
"Прайс", військовослужбовець ЗСУ:
Противник наносить вогневу ураження, хаотичне. Стріляють куди-небудь і хочуть показати що вони на даний час володіють обстановкою. І ми для них не є приградою. Але це помилково, і я вважаю що це зміниться.
І тут я зустрічаю незвичного вояка. Азійські риси обличчя і незвичне ім'я - Бакит. Йому вже за п'ятдесят, він виріс в інтернаті і не знає, хто були його батьки.
Бакит, військовослужбовець ЗСУ:
Я в армию рано очень пошел, а в 2006 угод на пенсию, перерыв бул. Я работал в частных военных компаниях по всему миру был. И потом вернулся назад в Украину - и теперь я здесь.
Бакит побував у більш ніж десяти гарячих точках. Але коли почалася війна на Донбасі, він - громадянин України - повернувся захищати Батьківщину.
Бакит, військовослужбовець ЗСУ:
Украина - это моя краина. Тут живет моя родина, дети мои живут. ну и нужно передать опыт, стать на захист.
А ще в цьому підрозділи воює його син. Ось така незвична історія.
А це вже Луганщина. Тут вдень вогню немає. Працюють спостерігачі ОБСЄ. Та вночі починають літати заборонені калібри.
Віктор, військовослужбовець ЗСУ:
Противник в основному використовує 120 міномети,80 міномети ПТУРи і АГС.
Від птурів, тобто керованих протитанкових ракет, залишається ось такий шнур керування. Навкруги їх багато.
Олександр, військовослужбовець ЗСУ:
Буває перемир'я, буває ні. А чим гасять? Птурами. Ну тобто тиши тут нема? - Так.
І на жаль, цей тиждень видався трагічним. Загинули щонайменше троє військових. Двоє під Краматорськом, під час навчань. Страждають і мирні жителі. Під Волновахою жінка намагалася перетнути лінію зіткнення й підірвалася на протипіхотній міні. Зараз вона в лікарні.