На Майдані Незалежності попрощалися з загиблим офіцером Тарасом Матвіївим [ Редагувати ]

Сьогодні на Майдані Незалежності в Києві попрощалися з офіцером Тарасом Матвіївим. Він загинув 10 липня під час ворожого обстрілу на Донбасі. Але встиг врятувати двох своїх побратимів - допоміг їм дістатися в безпечне місце. Більше про Героя України розкаже Геннадій Вівденко. 

Прощатися з Героєм України пришли сотні людей. Рідні, друзі, учасники Революції гідності та бойові побратими. Церемонія відбулася на Майдані Незалежності, де саме й розпочав боротьбу за Україну Тарас Матвіїв, спочатку як активіст євромайдану, а потім уже як офіцер-комвзводу на Донбасі. Віддати шану Героєві прийшли й вищі військові керівники держави.

Андрій Таран, міністр оборони України:

Україна втратила ще одного свого захисника, ще одного героя. Єдиного сина втратила мама. Схиляєм голови перед подвигом вашого сина.

Мати Тараса приїхати на церемонію прощання не змогла. Після трагічної звістки їй стало зле із серцем. Він був єдиним сином у родині. Зірку героя України посмертно з рук міністра отримує батько лейтенанта Матвіїва.

Офіцер загинув під ворожого мінометного обстрілу під селищем Троїцьке на Луганщині. Перед тим врятував двох своїх побратимів з охопленого полум'ям бліндажа. Чергова міна обірвала його життя.

Руслан Хомчак, головнокомандувач Збройних сил України, начальник генерального штабу України:

Героїчно вівши бій. Ціною свого життя не вагаючись він врятував життя своїх підлеглих з першого дня революції гідності він проявив свої кращі якості громадянина чоловіка, людини.

Десятки людей несуть квіти. Прощаються з героєм, схилившись на одне коліно.

Командир Матвіїва - Джеміль Ізмаїлов - згадує його як світлу й чуйну людину. На його думку, головне зараз, на шостому році війни - щоб мирні громадяни не забували, що досі триває боротьба за Україну. А її захисники боронять державні кордони ціною власного життя.

Джеміль Ізмаїлов, командир батальйону 24 механізованої бригади імені короля Данила Галицького:

Одного звання героя України наразі недостатньо. Хочеться щоб й ще просто пам'ять про нього жила вічно в серцях людей. Те, що вона закарбується в серцях батальйону, бригади це й так зрозуміло, але й щоб звичайні люди, прості перехожі пам'ятали цей приклад цей вчинок.

Тарасові тепер навічно 31 рік. До військової служби працював журналістом, був громадським діячем та депутатом райради. Поховають героя в рідному Жидачеві на Львівщині.