Між миром і війною: життя у прифронтовій зоні очима наших кореспондентів [ Редагувати ]
На Донбасі сьогодні два обстріли - обидва рази бойовики провокували наших військових поблизу Шумів на Донеччині. Втім, українські армійці вогню у відповідь не відкривали. Вони перебувають напоготові та водночас допомагають місцевим жителям ремонтувати пошкоджені оселі. Протягом дня відновили дев'ять будинків.
Загалом вздовж лінії зіткнення зараз живе близько ста тисяч дітей - і ще більше дорослих. Звичайні надбання цивілізації, які ми навіть не помічаємо - там дуже часто є недоступними благами.
Це подвір'я пана Олександра під Бахмутом. Чоловіку нема і сорока, але через інсульт він ледь ходить та погано розмовляє. Мешкає в старій хаті разом з дружиною та чотирма дітьми. І до хвороби жили незаможно, а зараз - просто бідують.
Тетяна, дружина Олександра:
Приходится болты и шурупы крутить, дрова рубить, воду носить - все на мне, потому что муж не может ничего делать.
Олександр - автомеханік. Свого часу допомагав лагодити бойову техніку двадцять 24 бригаді. Тож тепер королівські піхотинці допомагають йому. І по господарству впоратись...
Віталій Даниляк, танкіст 24 бригади ім. короля Данила Галицького:
Дрова порізати і ту роботу, яку вони не в змозі зробити. Якщо ми в змозі допомогти, то чого б це не зробити?
... і чиновників до рішення проблем долучити.
Михайло Москалик, начальник групи цивільно-військового співробітництва 24 бригади ім. короля Данила Галицького:
Українці не кидають в біді українців. На мою просьбу голова району відкликнулася і тепер у будинка нова криша.
Допомагають родині і небайдужі односельці. Одяг, фрукти, канцелярія - згодиться все.
А це - одне із дачних селищ під Попасною, на самісінькій лінії фронту. Бліндажі бойовиків можна розгледіти просто з вулиці. Тут мешкає з десяток людей - Микола один з них. Його ми зустріли, повертаючись з військових позицій. Чоловік кинув свою квартиру в окупованому Первомайську, і переселився сюди. Виїздити з прифронтової зони йому нікуди.
Мы здесь живем 56 лет, и нас там кто-то ждет, скажите пожалуйста?
У Миколи з дружиною попри війну - міцне господарство. Люди працьовиті, на життя не нарікають. Окрім одного...
Микола, житель прифронтової зони:
Света нет, что там хранить? Куда только не обращались - в Попасную - шесть лет, куда только не обращались. Один пришел: пишите бумагу, второй пришел - и бесконечно. Столбы поснимайте, и холодильник поснимайте у меня.
Холодильник чоловік використовує як шафу.
Вот что мы в нем храним: вот соль, вот мясорубка для мяса - вместо мяса.
Обладнали саморобну енергосистему: сонячні батареї, акумулятори та генератор. Але потужностей на холодильник все ж не вистачає. Лише трохи світла та телефони зарядити. Господар каже: зараз ночами вже приморожує, тож буде легше: продукти не псуватимуться так швидко.